Гонконг, само собою, має високорозвинену транспортну систему з акцентом на громадський тип транспорту. Цілком закономірно, що понад 80% усіх поїздок відбувається саме на громадському транспорті. Транспортна система включає в себе, напевно, всі можливі види, крім повітряних перевезень, все інше є: рейковий транспорт (MTR), що об'єднує метрополітен, приміські та внутрішньоміські електропоїзди (KCR), автобуси, поромне сполучення, двоповерховий трамвай, таксі, навіть фунікулер та ескалаторний витяг.

До цього моменту моїм висотним містом у житті був Сан-Джиміньяно. Я дуже люблю середньовічні хмарочоси. Бачив Дефанс із Тріумфальної арки, Москва-сіті з вікна автомобіля (то ще задоволення), але так щоб справжні - ніколи. Потім зрозумів, треба з чогось починати, розпродаж у emirates, A380 маршрутом Дубай-Гонконг... Загалом сумніватися не доводилося.

З подивом дізнався, що більшість з моїх читачів віддають перевагу богомерзкому Лос Анджелесу Гонконгу! Ймовірно, я невміло описую гонконгські принади, а піар-машина Голлівуду дуже гарна у своїй справі. Ну що ж, спробую вкотре.

Те, що я люблю Гонконг, не стане новиною для давніх читачів цього блогу. Щоразу намагаюся знайти тут для себе щось новеньке, і поки що жодних проблем із цим не було. Під час нещодавнього дводенного візиту я забрався на Левову Скелю. Це чудовий підйом, про який я чомусь раніше не знав (інакше давно б сходив!)

Центр Гонконгу - зразок міста, що прагне вгору. Тут повно висотних будівель, що дерються вгору схилом Піка Вікторії. Але є й інший Гонконг, у якому майже немає хмарочосів. Місцями він навіть тихий, зелений і трохи пустельний. Сьогодні я розповім вам про нього.

Зазвичай у Гонконгу я буваю дикуном, а цього разу опинилася в групі, яку організовано водили найцікавішими туристичними місцями. Самої впоратися з маршрутом за такий короткий термін (три дні) було б складно, але мені було цікаво, що нам покажуть такого, чого я ще не бачила. І загалом таких місць виявилося багато.

Це, звичайно, момент для посмішки, але любов багато гуляти пішки в подорожах привела нас на своїх двох і до Піка Вікторія в Гонконгу з прибутком у цілих два гонконгські долари на кишеню плюс доброю пам'яттю в карму. Звернемося до останньої? Звернемося, звісно.

Тим, хто не бував у Гонконгу, так само як і мені до цієї поїздки, це місце представляється таким собі мегаполісом з одних хмарочосів, з неймовірною кількістю машин і людей, суцільно в рекламі та смозі. Звісно, подібні наївні помилки нескладно розвіяти, варто лише розгорнути карту, де видно, що міські квартали займають лише малу частину території Гонконгу, решта – буйна тропічна зелень та численні піщані пляжі.

Форпост британської Ост-індійської торгової компанії, фінансовий офшор, одна країна - дві системи, що плавно зливаються в одну. Гонконг все ще процвітає і справляє враження. Минулого разу я був тут улітку 2011-го. Було жарко, душно та волого. Цього разу приїхав узимку.

Прилетівши в Гонконг рано вранці, я прогулявся його схилами, і тут же згадав що мене в ньому так приваблює. Давайте я вам розповім, за що я так люблю це місто. Якщо коротко, то за його тривимірність.

На що за пару століть може перетворитися місце, яке називалося колись Річкою Жовтого бруду (Вон Най Чхун)? У гонконгському районі Causeway Bay. Є пропозиція змінити готельні тапки на кросівки та вирушити на прогулянку цим краєм, розташованим на одній з історичних осей мегаполісу.

Над вибором місця, де кинути кістки у Гонконгу, я думав не довше 10 секунд. Тут і тільки тут є найвищий готель у світі - The Ritz-Carlton Hong Kong, а значить іншої альтернативи для шаленого фаната хмарочосів просто немає. Пожити в цьому готелі для мене – як побувати на найвищому водоспаді чи забратися на найвищу гору.