Середина весни 2021, надцята хвиля коронавірусу і пов'язані з нею жорсткі обмеження на подорожі по провінції з блокпостами на дорогах і скасуванням поромів (такого не було навіть у 2020) застали нас у Північному Оканагані — неабияк сколесивши південь долини я раптом дуже зрозумів що про її півночі. А тут, на хвилинку, розташоване містечко Вернон, яке неодноразово було названо одним із найбажаніших місць для життя на пенсії в Канаді.
З урахуванням того як все зараз розгортається у світі, у великих містах багатьом, як кажуть, стає нічого ловити: робота віддалена, ходити нікуди не можна, чи фіг припадати пилом в крихітних квартирах. У зв'язку з цим житло у передмісті розходиться як гарячі пиріжки. Так, наприклад, з моменту написання моєї посади про купівлю будинку в Канаді ціни зросли вдвічі, і знову попит значно перевищує пропозицію.
І все-таки не всі готові їхати занадто далеко від міста, тому в тому ж Верноні або Келоні, наприклад, ситуація хоч і схожа, але трохи осудніша. То що ж це за місто таке — чи село? Спробуємо розібратися.
Peachland, BC
До Пічленду ми потрапили ще минулого року, з погодою тоді не дуже пощастило, тому пощастило місцевим виноробням.
Віддалена робота на патіо з таким виглядом так добре зайшла, що я навіть продовжив наш AirBnB.
Пічленд гарне село, але таке маленьке, що тут навіть немає середньої школи — коли ми тут були, єдина заправка в місті і та не працювала.
Зате тут дуже тиха та затишна набережна.
І кілька невеликих пляжів на Оканагані.
На схилах ростуть справжні кактуси.
А якщо знати що шукати, то можна знайти і скам'янілості нітрохи не гірше, ніж у Репабліку (з тих самих, по суті, відкладень).
У самому містечку особливо робити нічого — тут всього 5 тис душ населення, та й центр відділений від житлового району жвавим шосе, тому потрапити туди не так просто, хіба що їхати в сусідню Келону та навколишні виноробні.
Цього добра тут куди не плюнь, мільйона так за 4 завжди можна купити свою.
Келона за останні 8 років трохи підросла (буквально, у вись) і стала ще туристичнішою, при цьому, як мені здалося, менш затишною.
До речі, тут на східному березі в районі каньйону Галахер (Galagher Canyon) комусь спала на думку геніальна ідея побудувати в садах поле для гольфу: якщо ви захоплюєтеся цим спортом, думаю, тут буде дуже незвичайно пограти, особливо якщо вгадаєте з сезоном цвітіння дерев .
Але цього разу ми пропустимо Келону, моя мета цього разу була подивитися, що за містечко таке Вернон.
Vernon, BCУсім, кого цікавить нинішня Келона, рекомендую новий огляд у блозі Redhairtravel.
Чесно кажучи, не зовсім знав чого чекати від Вернона — село це чи місто, чи клоака, чи невелика Кремнієва долина.
Виявилося, що це досить старе (за мірками західного узбережжя) містечко зі сторічною цегляною забудовою, не перевантажене зовнішньою рекламою і всяке приємне для прогулянок.
Трохи нагадав американський Порт-Таунсенд або туристичну Асторію, тільки без моря, зате відразу з трьома великими озерами, включаючи Оканаган.
А ще місто з трьох боків оточене горами — не такими високими як навіть у Ванкувері, але тут у будь-який бік куди не глянь — гори.
Своїм підворіттям Вернон цілком міг би зійти за Ванкувер.
У місті дуже багато муралів.
З обличчями біда, звичайно, зате літак ось-ось виїде зі стіни.
Банк. Не знаю чому ковбой плаче, можливо йому просто іпотека в око потрапила.
Багато муралів відтворено з історичних фотографій міста.
Як, наприклад, ця пожежна бригада.
Тарас Григорович, відомий тут як Аксель Елбрінг — гончар початку XX століття шведського походження.
Щоб ви розуміли, тут навіть у тупиковій підворітті є мурал... наскрізний підворіт.
Одне з найбільш вражаючих місць — задня сторона невеликих ресторанчиків і магазинчиків, що виходить на меморіальний парк — буквально «переписана» в тематиці воєнного часу (в основному, Першої Світової).
Усі мурали Вернона з описами можна подивитися на карті тут.
Ще одне несподіване відкриття - це те, що Вернон виявився дуже велосипедним містом, хоча й далеко не Амстердам, звичайно.
Менш ніж за 30 хвилин від міста знаходиться лижний курорт Silver Star - не дуже великий, не дуже маленький, не надто багатолюдний. Місцевим подобається. Влітку — гірські вели, знову ж таки.
Озеро Каламалка
(Kalamalka Lake Provincial Park)
Місто Вернон розташувалося серед трьох великих озер - Оканаган, Лебедине (Swan Lake - навряд чи тягне на звання великого) та Каламалка.
На березі Каламлки розташований провінційний парк — чудовий оазис у межах міста (і, до речі, один із найкращих його районів у плані шкіл і сусідів).
Після Ванкувера чекаєш каверзи від пляжу, що нагадує озеро Сасамат всім крім кількості людей. Але ні, юрби так і не приїхали. Місцеві кажуть, що такого мракобісся як у нас коїться навіть на східному Харісоні куди 25км трястись по гравійці тут не буває навіть у сонячні вихідні.
З місцевих жителів тут чимало жовтобрухих бабаків і змій.
Як і в деяких птахів — це найпівнічніший кордон їхнього ареалу проживання, що йде далеко на південь до самої Невади, але більше вони не зустрічаються ніде в Канаді. Читай, що сидять на Вістлері — трохи інші, мабуть, трохи менш жовтобрюхі.
У цю подорож ми вперше ночували в будинку на колесах. У принципі жити та працювати можна.
Щоправда, таке зменшене — кухня, душ — що почуваєшся не інакше як космонавтом на космічній станції.
Особливо добре якщо щоранку не починається з того, що дятел починає довбати дах.
Ну і вигляд, вигляд обов'язково має бути, інакше навіщо взагалі це все?
Що скажете з приводу Вернона? Чи змогли б там жити? Чи є там чим ще зайнятися?
