На заголовку до посту - бухта Стенлі, що в південній частині острова Гонконг. Тим, хто не бував у Гонконгу, так само як і мені до цієї поїздки, це місце представляється таким собі мегаполісом з одних хмарочосів, з неймовірною кількістю машин і людей, суцільно в рекламі та смозі. Звісно, подібні наївні помилки нескладно розвіяти, варто лише розгорнути карту, де видно, що міські квартали займають лише малу частину території Гонконгу, решта – буйна тропічна зелень та численні піщані пляжі.
Варто відзначити, що навряд чи можна вважати Гонконг курортним місцем, незважаючи на безліч прекрасних пляжів. Вся справа у складному місцевому кліматі. Літо (з травня до вересня включно) тут дуже душне. Не стільки через спеку, скільки через величезну вологість. Також у цю пору року нерідкі тайфуни, під час яких не ходить транспорт, не працюють магазини та установи, а люди відсиджуються вдома по три-чотири дні, попередньо поповнивши запас продовольства та відеотеку. Зима ж – суха та досить прохолодна. Нормальна температура для січня - близько +15º, але розповідають, що минулої зими два тижні трималися нижче десяти. Опалення в будинках не передбачено (хоча скрізь передбачені кондиціонери), тож усім туго довелося! До речі, про кондиціонерів... У корінних мешканців до них якесь особливе, дивне кохання: кондиціонери завжди і скрізь включені на абсолютний температурний мінімум. Холодильники в магазинах здаються потрібні лише для порядку, а виходячи з автобуса, виникає відчуття, ніби потрапив до гарячого цеху, навіть якщо на вулиці градусів двадцять.
Найкращий час у Гонконгу - це короткий період з кінця вересня по грудень, коли спадає спека і зменшується кількість опадів, хоча по-справжньому суха погода встановлюється лише у листопаді.
На жаль, тих десяти днів, що ми пробули в Гонконгу, катастрофічно мало, щоб дослідити всі цікаві місця, так що доведеться обмежитися лише короткою пробіжкою по трьох куточках "сонячної сторони" Гонконгу.
Discovery Bay.
Знаходиться на острові Лантау, у його східній частині. Місце, населене переважно європейцями - експатами чи просто забезпеченими людьми. Тут є все для респектабельного неквапливого життя: будинки, яхти, гольф тощо. Гольф-кари, до речі, тут є основним засобом пересування, їх можна брати на прокат.
Пороми сюди ходять такі.
Знову китайські туристи за своїм улюбленим заняттям.
Ой що це під ногами? Тут що, філія Макао?
Чисто, охайно, гарно!
А от тутешній пляж мені чомусь здався незатишним у Гонконгу. Можливо, це суто суб'єктивно...
Або просто нудно... До того ж, єдине місце з усіх тутешніх, із досить брудною водою.
Крізь серпанок видно кораблі та хмарочоси. Посередині башта ICC.
Тут практично ніхто не купеться, тільки час від часу якийсь джентльмен викочує одну з припаркованих тут численних яхт і вирушає на морську прогулянку.
Або пара джентльменів дрібніших...
Repulse Bay.
Не менш респектабельне, але набагато більш затишне та демократичне місце, розташоване на півдні острова Гонконг. Кажуть, улітку тут така кількість відпочиваючих, що не проштовхнутися. Але в листопаді, навіть незважаючи на цілком теплу погоду, тут майже безлюдно. Назва, яка перекладається як "Бухта Відсічі", це місце отримала на честь британського військового корабля, який брав участь у численних боях з піратами, що господарювали тут колись.
Цю незвичайну будівлю тут так і називають - "будинок із діркою". Легенда така... Будівля стоїть якраз між морем та горою, під якою живе дракон. Взагалі тут майже під кожною горою живе по дракону. Так от, дракону потрібно щоночі спускатися до моря, а оскільки дракон - це істота особливо тонкої душевної організації, він може ходити тільки прямою, як шахова човна. Тому спеціально для нього залишили отаку лазівку.
І знову китайські тітоньки...
Рятувальники чергують і на вежах і на воді.
Не спекотно, але вода цілком тепла.
У східному кінці пляжу знаходиться храм просто неба, присвячений божествам Тінь Хау і Квун Ям.
Їхні статуї стоять в оточенні великої кількості інших статуй різних божеств та священних тварин.
На жаль, швидко темніє і фотографії стають галасливими.
Дуже комфортне місце, де можна відпочити під шум прибою. Незважаючи на те, що тут скрізь висять таблички, що забороняють рибалити, багато місцевих жителів щовечора після роботи приходять сюди з вудками. Мабуть відчуття незримого заступництва богині Тінь Хау набагато сильніше за заборони.
Зліва на картинці - "міст довголіття". Кожен, хто проходить по ньому, отримує додаткові три дні життя.
Мармурові статуетки заполірували руками до втрати форми.
Проходячи в темряві доріжкою вздовж пляжу, ми помітили намет у темряві під дітьми. Мабуть, хтось вирішив не витрачатися на готель чи хостел. У принципі, якщо живеш ось так, нікому не заважаючи, то чому б і ні?.. Тим більше тут є всі умови: туалети, душові, питна вода – все безкоштовно та цілодобово на кожному пляжі.
Stanley.
Стенлі - окремий район Гонконгу, по суті більш схожий на невелике самостійне містечко. Він розташований на вузькому перешийку між двома затоками: Tai Tam Bay і, власне, Stanley Bay. Населення найрізноманітніше - від рибалок, що живуть прямо в човнах, до власників розкішних особняків, що розтинають на кабріолетах мальовничими прибережними трасами. Як на мене, так тут відчуття затишку просто зашкалює! Звідси зовсім не хочеться нікуди їхати. Тут якось провінційно спокійно і не метушливо. Вдень на вулицях небагатолюдно, тільки маленькі смагляві філіппінки з білявими хазяйськими дітьми (незвична спочатку картина) і собаками на повідках, вигулюють тих та інших або ходять по магазинах, та ще старенькі-старенькі зустрічаючись на автобусній зупинці, що поряд з поліцейською ділянкою, весело обмінюючись новинами. А вечорами численні офісні співробітники заповнюють кафе та ресторани на набережній або пробігають після втомливого дня сидіння за комп'ютером. На місцевому ринку є все, чим можна зацікавити туристів: від магнітиків та футболок із Брюсом Лі до теракотових воїнів у натуральну величину.
Дві пам'ятки: Пірс Блейка (ліворуч) та Мюррей-хаус (праворуч). Обидві ці старовинні будови раніше стояли в центрі Гонконгу, але були перенесені сюди. На колишньому місці Мюррей-Хауса тепер стоїть вежа Банку Китаю.
У Стенлі є великий міський пляж з боку Tai Tam Bay, але нам набагато більше сподобався невеликий пляж у південній частині бухти Стенлі. З міста до нього можна дійти пішки Wong Ma Kok Road хвилин за п'ятнадцять або доїхати безкоштовним автобусом-човником, що ходить до житлового комплексу Regalia Bay раз на півгодини.
Пляж знаходиться поряд з коледжем Святого Стефана і носить ту саму назву - St. Stephen's Beach.
Незважаючи на те, що пляж зовсім невеликий, він обладнаний усім, чим належить, включаючи дві рятувальні вежі та майданчик для барбекю. До речі, корінні гонконгці ходять на пляжі переважно саме заради барбекю, купатися і засмагати вони не люблять.
Вода тут прозора та дуже солена!
Знаменита джонка під червоними вітрилами Aqua Luna, яка також стала одним із символів Гонконгу, зайшла до пірсу Блейка.
На цьому поки що все. А в мене залишилася ще одна гонконзька розповідь про острів велосипедів та рибальських човнів Чхенчау.
