Усі знають, як виглядає місто Нью-Йорк. Там хмарочоси, Центральний парк та Уолл-стріт. А чи багато хто знає, як виглядає штат із такою самою назвою? Про весь штат я вам, звичайно, не розповім (він дуже великий і різний), але з якоюсь частиною постараюся познайомити. Сьогодні розповідь про те, як я жив у глибинці.

Надворі листопад. На градусні +22С, а за вікном тихо падає листя. Осінь цього року вдалася на славу. Довга, суха, тепла та неймовірно красива. Не збрешу, якщо скажу, що це найкраща осінь у моєму житті. Всі фотографії зроблені на околицях мого нового будинку. Все в межах 10 хвилин їзди машиною.

Починалася гірська та на мій погляд краща частина нашої подорожі. Ми наближалися до Національного парку Great Smoky Mountains розташованого у гірській системі Аппалачі на території штатів Північна Кароліна та Теннессі.

Вирішив надати вашій увазі архівну фотозвіт про новорічну поїздку до Нью-Йорку, яка сталася кілька років тому. На жаль, пробув я там не так вже й довго і встиг хіба що зняти пінку з туристичних місць. Нехай багато чого залишилося небаченим, але одне можу сказати абсолютно точно, заходи сонця в Нью-Йорку казкові!

Сіетл - найбільше місто штату Вашингтон і всього Північно-Заходу США, одне і найпрогресивніших міст Штатів, що дав світові "Боїнг", "Майкрософт", "Старбакс", "Амазон" та "Нірвану".

Я повернувся з неймовірного місця. Далекої, дикої, потаємної Аляски. Найпівнічнішого штату, куди дуже рідко приїжджають з Росії. Прикордонник допитував мого попутника, чому саме Аляска, адже у вас така сама природа і теж холодно. А я маю цілих сім причин, чому кожен повинен колись побувати на Алясці. Про них і розповім, починаючи велику серію репортажів. По-перше, це гарно.

Найбільша дірка у землі та найвідоміший парк у США. У Гранд-Каньйоні я вже втретє, але місце притягує як вогонь, каньйоном можна милуватися нескінченно. Восени я збираюся нарешті побувати на північному боці.

Це може здатися дивним, але за 2.5 роки життя в Джексонвілл я дуже мало писав про це місто. Пов'язано це з тим, що Джексонвілл - це таке місто-мурашник, де практично немає нічого цікавого, де у порядних людей не прийнято пересуватися ніяк інакше, окрім як на машині, і де гуляти по суті можна тільки в районі пляжів. Нещодавно я, все-таки, погуляв центром міста, так званому даунтауну, і трохи його сфотографував.

До чого люблю всіляких незвичайних людей і фриків, Рон Лессман зі штату Канзас усіх їх переплюнув. Давно хотів познайомитись із справжніми ріденьками та вдихнути романтику американської сільськості. Рон не просто рідень, а особливий підвид хіллбіллі, що живе майже самітником на великій фермі.

Коли сумбур перших місяців після народження дитини почав проходити, і ми знову були в змозі сприймати навколишню дійсність не тільки з позиції "нагодувати-помити-переодягнути", у голови звично постукала думка про подорожі. Традиційно, різдвяно-новорічні канікули ми проводили поза домом. І цього року не хотілося робити винятків. Ну і що, що на руках у нас тепер знаходилося грудне немовля. Мало що людей подорожують з такими малюками?! Звичайно, довелося відкласти на час усталений стиль "дикунами-екзотичним-місцях", все-таки дитя було ще занадто дрібним для екстремальних подвигів, та й ми б сильно хвилювалися. Прикинувши, що може знадобитися в поїздці, стало зрозуміло, що літакові перельоти скасовуються. У списку "потрібних" речей для дитини у мене виявилося рівно 23 пункти, і було сумнівно, що будь-яка авіакомпанія дозволить провезти все намічене. Інша річ, більшість речей нам нафіг не знадобилося, але до поїздки здавалося, що потрібно все. Таким чином ми плавно підійшли до поняття круїзу.

Привіт всім. Я тут щось засидівся у підпіллі. Потрібно виходити. Продовжу я писати про нашу подорож на жуку вздовж Тихого океану від Мексиканського кордону до Канадського. У цій частині я розповім про Сан-Франциско. Трохи незвичайно згадувати туристичне враження від Міста, коли вже мешкаєш у ньому майже 3 місяці. Але я спробую…

Думала, з якого з них розпочати свою розповідь, вирішила – з китайської. Взагалі, спочатку на травневі свята ми планували поїздку до Китаю, але мало не в останній момент змінили своє рішення, чому я дуже рада.

Пройдемося відомою стежкою Гранд-Каньйону "Bright Angel Trail". Мета походу – оглядовий майданчик "Plateau Point", до якого приблизно 11 км і якщо спускатися більш-менш просто, то підйом, це справжнє випробування. Особливо якщо проходити цю дистанцію влітку у 40-градусну спеку.

А ось і селище Якірне, воно ж - Анкорідж, воно ж - не столиця Аляски. Столиця Аляски - Джуно, місто в яке не ведуть дороги і в 6 разів менше від Анкоріджа!

Ми у Золотому Серці Аляски, як називають Firebanks. У самому центрі міста пам'ятник ескімосам та фонтан. Скрізь прапори Аляски, на фіолетовому фоні - сузір'я Великої ведмедиці і Полярна зірка. Відвідуємо пам'ятник, присвячений дружбі радянських пілотів та пілотів США. Sibir-Alaska WWII. Образливо за нашу країну і за нас... Чому ми не можемо пишатися своїми, не кажучи вже про чужих!?