Літо по-чикагськи

Рівно рік тому в перші червневі дні я закінчив тримісячне коріння над дисером у Калтеху, сів у літак і вже через п'ять годин пив Гіннес зі своїм давнім другом у центрі Чикаго. Давно треба було про це місто написати (тим більше, обіцяв другові поділитися поглядом збоку), та все якось не складалося.

Інтернети стверджують, що Чикаго це місто вітрів, а старі американські фільми кажуть, що Чикаго місто гангстерів. Але, як відомо, всі bodylies. Чикаго - це місто хмарочосів, приємних дрібниць та американських прапорів.

Гангстер тут, звичайно, є. Сліди злочинів на кожному розі.

Але хмарочосів таки більше, ніж гангстерів.

На них можна забратися та подивитися на вечірнє місто.


Варто влізти на хмарочос, як стає зрозуміло, що Чикаго — неебічно велике місто: якщо глянути в похмуру далечінь, то починає позначатися кривизна землі, а будинки ще не закінчуються.

Ще можна поховати серед хмарочосів на каное. Цілком собі суботня розвага.


Річка називається для цих місць незвичайно Chicago River. Гадюшник рідкісний, але тече прямо через даунтаун, тому туристам подобається.


Ще тут дбають про людей і намагаються за першої нагоди встромити між хмарочосами зелений оазис із лавками.

Причому місцевим він часто нахер не потрібен, але заїжджий турист може й сфоткає.

До речі, місцеві жителі дуже акцентовано та з великим задоволенням вимовляють «Щикаго» та «Ілліною». Варто вимовити "Ч" у назві міста або додати "С" до назви штату, і на вас дивляться як на провінційне гівно. А в іншому чикагці — наймиліші хлопці.

У Чикаго збереглися вуличні чистильники взуття та динозаври.


І сеанси одночасної гри у шахи. Підійшов, зробив хід і пішов далі. Наступний за тобою французький турист дограє.

Ще тут шанують спонсорів. Дали поляки грошей на набережну, і сюди тут же нахерячили пам'ятників Копернику, Костюшці та Богові кому.


Відреставрували вірмени Navy Pier, і вірменський прапор майорить на кожному стовпі.

А ось червоне світло світлофора тут не шанують. Машин немає, і нормально.

Кожна фірма таксі має право розфарбувати свої машини в будь-який колір.

В результаті, іноді таксі від поліції не відрізнити.

А ще таксі буває водним.

Із сучасним вуличним мистецтвом у Чикаго теж порядок. Поставили кульку срібну, всі радіють і звуть її «Боб».

А збоченці із математичною освітою шукають фокус.

Прапорів дуже багато. Майже на кожному вільному стовпі.



На відміну від Лос-Анджелеса, в Чикаго є вуличні жебраки. Не тому, що тут життя бідніше і гірше, а тому, що тут іноді пішки ходять, і є сенс жебракувати.

У Чикаго є все, що має створювати комфорт, затишок, благополуччя та щасливі посмішки на обличчі мешканців: фонтанчики, зелень, набережні, парки, пляжі.




Тільки от не залишає відчуття, що Чикаго дуже намагається. Намагається бути модним і молодим, патріотичним, вільним, багатим і водночас таким собі сімейно-розмірним. Таким, щоб приїжджий якомога частіше визволив «Wow» і відчував почуття глибокого жалю, що йому не довелося жити в цьому чудовому місці. І це старання дещо помітне. А з іншого боку, та й хай. Адже тут і справді здорово. Я тепер зовсім не розумію людей, які в здоровому глузді вирушають подивитися Лос-Анджелес. Чикаго є.


PS: університет Чикаго знаходиться на півдні, в районі Гайд Парк. Знаходиться він умовно між 56-ю та 61-ю вулицею. Це є абсолютно безпечний район. По 62-й можна спокійно гуляти, по 63-й можна гуляти вдень, а ввечері не рекомендується, на 64-й краще не заходити навіть вдень - можуть пограбувати. На шосту заходити не можна, там пограбують майже на верняка. На 66-й і далі вже можуть і вбити, причому чим більше номер, тим більша ймовірність. А цих «і далі» — до 209-го. Там живе приблизно 4 мільйони звичайних мешканців Чикаго. Тільки кольори вони все чорні.