У листопаді я їздив у одноденне відрядження до Таллінна. Графік поїздки був дуже щільний та вільного часу практично не було. У день відльоту я встав з ранку раніше і встиг до літака кілька годин побігати старим містом з фотоапаратом. Фотозвіт додається.

Під час лютого грипо-вірусу кожна подорож стає непростим випробуванням для психологічного стану. Дивишся вже не так на список визначних пам'яток, як на зведення з полів медичних битв. У цьому плані мій серпневий візит до Латвії та Естонії видавався ідеальним. Вірус пощадив ці країни та ніщо не заважало спокійному туристичному відпочинку. Більшу частину поїздки провів у рідній для себе Ризі, на Таллінн ж виділив лише один день. Погляньмо, що я встиг там побачити.

Гельсінкі – незвичайна столиця. Місто весь час на слуху: на його честь названо Московську Гельсінську групу, тут регулярно проводяться різні саміти та зустрічі, проходили Олімпійські ігри та Євробачення. Про існування Гельсінкі відомо всім, не гірше ніж про існування Риму, Парижа чи Нью-Йорка, але якщо Рим асоціюється з Колізеєм, Париж з Ейфелевою вежею, а Нью-Йорк зі статуєю Свободи, то Гельсінкі у звичайної людини не асоціюється ні з чим.

Відстань від Таллінна до Гельсінкі морем - всього 80 кілометрів. По суші виходить рівно вдесятеро далі, до того ж через кордон із Росією, яка не входить до Шенгену, тому цілком логічно, що 97% пасажиропотоку між двома столицями лягає на пороми.