За одну добу я подолав понад 1000 кілометрів залізничних колій. Мій маршрут виглядав так Вестерос – Стокгольм – Люнд – Катрінехолм – Вестерос.
За час цієї поїздки я проїхав на 4 різних типах поїздів, про які я розповім у цьому пості.
Отже, відповідно до брошури шведської залізниці ( www.sj.se ) рухомий склад, що забезпечує пасажирські перевезення, складається з 6 типів поїздів. Я спробував 4 з них: регіональний двожетажний Х40, регіональний Х12, нічний поїзд та швидкісний Х2000.
Почалася моя подорож з регіонального двоповерхового поїзда Х40 з Вестероса до Стокгольма. На цьому типі поїзда я їжу найчастіше, він курсує між Вестеросом і Стокгольмом щогодини і подорож триває близько години. Це найновіший поїзд, введений в експлуатацію у 2005 році.
Вхід на нижню палубу та сходи на другий поверх. Звичайно ж, я волію їздити на другому поверсі.
Інтер'єр другого поверху.
У поїзді працює бездротовий інтернет. Доступ до інтернету купується під час купівлі квитка.
туалет. У туалеті є мило, гаряча вода, паперові рушники та туалетний папір, і він завжди відкритий. У кожному вагоні є такий, звичайний, а ще на весь склад є один великий туалет для інвалідів.
Всі двері відчиняються помахом руки, в такі моменти відчуваєш себе джедаєм!
Можна відкинути спинку крісла, увімкнути музику та насолоджуватися поїздкою.
У Стокгольмі на мене чекала пересадка на нічний поїзд, що прямує в Мальмо проїздом через Люнд.
На нічний поїзд потрібно реєструватись у такому кіоску. Реєстрація – це просто показати квиток. В принципі це можна і не робити, якби я одразу зайшов у вагон, то мій квиток, швидше за все, так і залишився б неперевіреним. Реєстрація швидше зроблена для зручності самого пасажира, адже в такому разі провідник знатиме на якій зупинці вас розбудити.
Згідно з брошури SJ, вагони нічних поїздів 1942-1995 років побудови, а локомотиви - 1970-1988. До цього я не їздив європейськими нічними поїздами і весь мій досвід обмежувався кількома поїздками Україною. Різниця, гадаю, і так зрозуміла. У шведському нічному поїзді можна спокійно поспати у людських умовах, крапка.
У нічному поїзді існує 3 класи - 6-ти місцеве купе, 3-х місцеве та одномісне. Я їхав у середньому класі, у купе на 3 ліжка. Ліжка розташовані одна над одною. Поїзд справді нічний, бо окрім як спати нічого більше робити фізично неможливо, місця для застілля та партії в доміно немає.
Натомість у кожному купе є умивальник, мило та контроль клімату. Картки з логотипом Sj та піктограмою душа це ключі, відповідно від купе та душа. Так, у вагоні є повноцінний душ.
Душ та туалет.
Ліжко відразу застелено - ковдру в підковдру, подушка в наволочці, зверху лежить чистий якісний рушник, який стане в нагоді в душі.
А ще, на другому та третьому поверхах натягнута сітка, щоб пасажир не впав, перевертаючись уві сні.
Сутра, в коридорі на перилах, висіли свіжі номери місцевої, південношведської газети, яка казала, що в Люнді -4. Відмінна погода!
Що було в Люнді, я поки що пропущу, і розповім про це в одному з наступних постів, потім.
Вже після полудня, о 4.30 я зайшов у перспективний, швидкісний поїзд Х2000. Скажу одразу, я залишився трохи розчарований. За відчуттями, їде він не набагато швидше за регіональний, просто зупиняється не на кожній зупинці, а на кожній третій. На жаль, поточна швидкість на табло не пишеться, а максимально заявлена – 200 км/год. Вивчивши брошуру, дізнаюсь, що, виявляється, це стара модель – 1990 рік. 21 рік, раз так довго швидкісний ряд не оновлювався, отже шведи мають готувати щось справді круте на заміну!
Салон.
Туалет також є, але нічим не відрізняється від регіонального.
Натомість є вагон-ресторан, точніше вагон-бістро.
Асортименти. Ціни такі ж, як і в місті, тому якщо хочеться перекусити, то необов'язково запасатися їжею заздалегідь.
Але якщо у вас є з собою варені яйця, копчена курка, котлетки або супчик у бідончику, то його можна розігріти в мікрохвильовій печі в тому ж бістро. Вибір за вами!
Незважаючи на те, що Швеція північна країна і добрих півроку, якщо не більше, вона вкрита снігом, взимку рух поїздів затрудняється - потяг може запізнитися і на годину. У мене була пересадка в Катрінехолм із запасом у 15 хвилин. Катрінехолм – це маленьке село і я трохи переживав – якщо потяг запізниться і я пропущу пересадку, то навряд чи я зможу звідти вибратися цього ж дня. А Х2000 запізнився на 20 хвилин. Коли вже пройшов час пересадки і я приготувався їхати далі до Стокгольма зайцем, було зроблено оголошення для тих, хто далі їде в Ескілстуну та Вестерос – наш потяг нас зачекає. Фантастика До речі, оголошення було зроблено тільки шведською, і я, годрій за те, що зміг його зрозуміти, побіг на етап своєї поїздки.
З Катрінехолм у Вестерос вирушав регіональний поїзд моделі Х12, 1991 року. Потяг виявився дуже душевним.
Інтер'єри явно не 1991 року, усередині було зроблено капремонт.
Але фіранки залишені, так затишно :)
Є ось така незрозуміла шафа з раковиною, посередині пасажирського салону. Що це??
туалет. Найбільший у порівнянні з рештою моделей.
Отже, мені залишилося спробувати ще 2 моделі поїздів – міжміський Х31К 2000 року та регіональний Х50-Х52 2002 року.
Х31К (ліворуч) та Х50 (праворуч) на вокзалі в Люнді.
Х31К мій коханий, він дуже смішно виглядає))
На цьому все. Їздьте поїздами шведської залізниці!