До відвідин албанської столиці слід морально підготуватися. Я досі пам'ятаю мій перший шок від бруду, шуму, відсутності табличок з назвами вулиць та водіїв-джигітів, які намагаються збити будь-якого пішохода, що наважився ступити на проїжджу частину. Через півроку після повернення з поїздки я дивлюся на фотографії Тирани і мої спогади здаються мені надуманими. Тирана – це динамічне місто з жвавим автомобільним рухом, із зеленими бульварами, громадськими парками, річкою у бетонних берегах та цифровою картою від Google. Лише фотографія щура вздовж річки надає моїм спогадам правдивості.

Наш літак прибув до албанського аеропорту Матері Терези глибоко за північ. Оскільки громадський транспорт уже давно завершив свою роботу, у мене був заздалегідь замовлений трансфер до готелю міста Берат. Прилетіли ми, треба сказати, втомлені після нічного перельоту і тому всю дорогу в автомобілі, не перестаючи, клювали носом. Тим не менш, навіть у півсні ми не могли не відчути на собі огидної якості албанських доріг, які безжально викидали нас, що провалювалися в обійми сну, назад у цю дивну і незнайому на той момент реальність, змушуючи щохвилини підстрибувати на нескінченних вибоїнах і вибоїнах, що становили невід'ємний елемент всього нашого непростого шляху.

Протяжність узбережжя в Албанії з півночі на південь становить понад 300 км, це чудові піщані пляжі Адріатичного моря та мальовничі пляжі блакитного Іонічного моря. Сьогодні ми прямуємо на південь країни через знамениту Албанську Рів'єру, де кожен знайде для себе найкращий пляж, будь це гучне місце з веселими вечірками або відокремлений пляж, далеко від цивілізації... Поїхали!