Наша поїздка до Угорщини розпочалася героїчно – тільки ми пройшли перевірку безпеки, як на табло з'явилося оголошення, що наш рейс затримується на п'ять годин! Виявилося, що в Угорщині страйкували інженери, які обслуговували літаки. Пішли шукати, де б перечекати. Знайшли ресторанчик з дуже зручними кріслами і диванчиками, розташувалися, чоловік з дитиною завалилися спати, а я вирішила, що о 8-й вечора життя тільки починається, знайшла безкоштовний інтернет і засіла в жж. Як і обіцяло табло, полетіли ми пів першої ночі, далі долетіли без особливих проблем. У готель в аеропорту завалилися ближче до 4 ранку, вже занурилися в таксі, як побачили готельний шатл - дуже вдало. Коли приїхали до готелю, при нас виїжджали люди і тітонька на ресепшн із подивом запитала, що невже ми хочемо заселитися? Ми дуже хотіли. Нам видали номер, швидко принесли ліжечко і ми всією родиною завалилися спати.
Хевіз та термальні джерела
У день прильоту, як і збиралися, поїхали Балатон. Готель я обрала в містечку Хевіз (Heviz), яке славиться найбільшим у Європі термальним озером. В озері б'ють три джерела, два термальні та один мінеральний. Термальні джерела гарячі, тому влітку вода у всьому озері близько +33 градусів, залазити дуже комфортно, взимку, кажуть, +26.
Вибрала готель просто поряд із цим озером. Увечері заселилися, повечеряли і вирушили гуляти. Добре купили засіб від комарів, в Угорщині їх дуже багато. Засіб працював чудово - навколо прогулювалися люди, яких комарі добряче дошкуляли, з деякими ми ділилися нашим. Того ж вечора я вирішила, що в Хевізі мені подобається і продовжила готель ще на одну ніч - зовсім не хотілося з нашим табором кудись пересуватися.
Наступного дня скористалися ваучером, виданим у готелі, для відвідування термального комплексу. У вартість готелю входив такий ваучер на три години щодня. Даремно ми боялися, що нас не пустять з дитиною – добре пустили, тільки сказали, що не рекомендують купати її в термальній воді. Ну, ми це й самі знали. Для малечі на території комплексу є відмінний жабник. Після того, як дитина вдосталь наплескалася, ми пішли в іншу частину комплексу зі всякими джакузі та саунами. У цю частину треба купувати додатковий квиток, який продовжує час перебування у комплексі на дві години. Так що загалом провели там п'ять годин, навіть не збиралися так довго, але дуже добре було. У всіх басейнах, на мою думку, термальна вода, так що типу супер-корисно. Ще розгадалася загадка, чому народ у термальний комплекс йшов із надувними колами та пінопластовими палицями для басейну: в озері приємно поплавати довше, а довго триматися за спеціальні жердинки не надто зручно. Та й плавати я особисто довше хвилин 10 не можу. А тітки-дядечки на своїх колах по годині стирчали у воді. В озері через високу температуру води водяться тільки дрібні рибки і ростуть лілії. А так іншої живності немає - написано, що вода має легкі антибактеріальні властивості і всякі бактерії у воді не живуть. А взагалі озеро через джерела оновлюється раз на 28 годин, тож вода найчистіша. Тільки плавають шматки землі, яка, за заявою брошур, зовсім і не земля, а страшенно корисний лікувальний мул, яким у комплексі роблять обгортання. Мені дуже хотілося спробувати, але часу вже не вистачало, та й англійською співробітники комплексу говорять слабо, більше вірогідність знайти російськомовних.
Готель у Хевізі
Але взагалі найбільше басейн із термальною водою мені сподобався у нас у готелі – ось там сидиш, і носом чуєш – сірководень і розумієш, ось вона, користь. Ми ходили вранці та ввечері. Там можна вмикати воду під тиском на спину, гідромасаж. Вода міняється щодня та закачується з термального озера. Тільки я не дуже зрозуміла, чому вона так пахне в готелі, а в озері зовсім ні. Ще в нашому готелі я дізналася, на випадок, якщо поїхати полікуватися, можна купити тур з лікуванням, купуєш, скажімо, на 7 днів, після приїзду тебе оглядає лікар і призначає лікування. У вартість входять по дві процедури на день + 3 години термального комплексу. Рекомендується їхати днів на 20. Можна лікуватися, а можна просто оздоровлюватися і прикрашатися всякими масками та обгортаннями.
Готель у Хевізі був позначений як чотиризірковий. В принципі чистенько, сніданок-вечеря слабкі, там більше для такого оздоровчого місця хотілося б чогось дієтичнішого, але поїсти є що. Вибір, звичайно, в порівнянні з всевключеними готелями, скромний, пара видів м'яса, гарніру та салат зі свіжих овочів, але голодним не залишишся. Крім цього, в місті повно ресторанів і можна купити дуже хороші фрукти.
Загалом чудово провели час, а на вечір запланували поїхати до містечка Кестхей (Keszthely) на Балатоні.
Балатон
Від Хевізу до Кестхей їхати лише хвилин десять. Насамперед вирішили вирушити до палацу князів Фештетичів. Дуже красива, і зовні, і зсередини. У палаці, як у деяких музеях Росії, видають повстяні тапки. На жаль, досить уважно дивляться, щоби не фотографували, але в інтернеті фотографій повно. Навколо палацу - чудовий парк, як розповів путівник, спочатку планувався як французька, а потім перетворився на англійську, що, мабуть, можна трактувати як "зарос". Але дуже мило, красиві квіточки, є ставок із золотими рибками, гроти. У будівлі палацу знаходиться дитяча музична школа, тому коли ми сіли пити каву у палацовому кафе, з вікон лунали дитячі екзерсиси, дуже мило.
Взагалі мені здалося, що Кестхей – дуже музичне місто. На головній пішохідній вулиці стояли дівчата-скрипачки, з ратуші замість бою годинника теж грала музика.
Від палацу пішохідною вулицею через парк ми вирушили до Балатона. Від усього Кестхея, та й взагалі від угорської поїздки, склалося відчуття якоїсь досконалої умиротворення та розслабленості. Ідеш алеєю, навколо ротонди – краса. Алея парку поступово переходить у прибережні ресторанчики та магазинчики та впирається в озеро. Оскільки прийшли ми вже пізно, та й накупалися того дня пристойно, на платний пляж не пішли, а вирушили до пристані, від якого відпливали симпатичні кораблики. Вибрали собі поїздку Балатону на заході сонця, дочекалися нашого пароплава і попливли. Продовжувалась поїздка півтори години, дуже симпатично, на кораблі дають усім по келиху шампанського, а за додаткові гроші якийсь гриль. Я довго з'ясовувала, що за гриль, бо платити за нього треба ще на березі, але на щастя не замовила – виявилося бургери та сосиски. Ну і сам захід сонця на озері порадував, особливо великою кількістю різноманітних суден, які красиво ковзали по темніючій воді.
Фортеця Шюмег
Другого дня ми покинули Хевіз та поїхали у бік Будапешта. Дорогою вирішили обов'язково заїхати у фортецю Шюмег (Sumeg), а далі як вийде. Залишили машину на парковці та вирішили скористатися послугами маршрутки, яка відвозить відвідувачів до фортеці. Дорога, в принципі, на довга, але пішки дертися не хотілося. Фортеця - одна з найвідоміших в Угорщині, побудована в 11 столітті. Місцями зруйнована, місцями відновлена. Полазити цікаво. У фортеці проводять всякі костюмовані вистави, катають дітей на конях. Цілком мило. Зі стін відкривається вид на червоні дахи містечка, що йде від підніжжя пагорба. Поруч із замком знаходиться дуже непоганий ресторан Var Csarda. Як і обіцяв путівник, ресторан не маленький і в нього чудова відкрита веранда. Годують там чудово, та й взагалі угорська кухня справила на мене чудове враження. Наскільки я розумію, вона славиться м'ясними блюдами. У всіх ресторанах меню було зовсім не літнє: суп-гуляш, різноманітне тушковане або смажене м'ясо. У готелі на сніданок нам давали найсмачніші сосиски. Начебто кажуть, що все дуже жирне, але якщо виловити з картоплі з м'ясом сало (офіціант дивився здивовано таке знущання з страви) – чудово.
Веспрем та Секешфехервар
До Будапешта, заїхали ще у два міста дорогою, Веспрем (Veszprém) та Секешфехервар (Székesfehérvár). У Веспремі дійшли до пам'ятника Іштвану та Гізеллі над урвищем, подивилися на весілля і поїхали далі. Містечко, начебто, і стародавнє, але дивитися особливо нічого. Але знову ж таки, просто поблукати – здорово. Все-таки мені набридли європейські міста з вагоном пам'яток. Старію. У Веспремі, коли ми йшли вулицею до пам'ятника Іштвану та Гізеллі, нас нагнала поливальна машина. Прямо якийсь спогад дитинства ворухнувся. І коли вона проїхала - залишилося таке чудове відчуття свіжості, що ми сіли на лаву і просто раділи. Потім поїхали в останнє за планом місто Секешфехервар (абсолютно невимовні назви часто і неможливо вгадати, як читаються). Теж симпатично, дуже цікаві пам'ятники бабусі з візком та арлекіна над вулицею, але сил уже було замало, та й вечоріло, тож поїхали влаштовуватись у готель у Будапешті.
Будапешт
Угорці, як я розумію, люблять воду. У Будапешті майже кожен другий готель з різними водними комплексами. Вибрали один у центрі, і прямо з ранку пішли купатися, я помчала в термальній воді, але якось після Хевіза все це вже зовсім не справляло враження. Хоча всі колони, басейни та вітражі, звичайно, красиві, та й сам готель дуже монументальний. Є окремі термальні басейни для чоловіків та жінок та загальний на відкритому повітрі. Якщо не жити в готелі, можна купити квиток і приходити відпочивати в і, схоже, багато хто так і робить.
Після водних процедур поїхали трохи подивитись Будапешт. Ще ввечері попереднього дня ми трошки поїздили містом, а цього дня вирішили заїхати на пагорб біля цитаделі, а потім уже вирушили блукати старим містом. Сходили, злазили в катакомби. Старе місто симпатичне, а катакомби страшнуваті. Вони називаються лабіринтом, тебе запускають без гіда і йдеш, аби куди попало. Тобто я так розумію, що не туди не зайдеш, куди не треба, але якось неприємно. Дуже темно та місцями розставлені скульптури. Ти на них практично налітаєш, а якщо не налітаєш, проходиш повз і відчуття, що хтось поруч стоїть. Неприємно. Ще в катакомбах є наскельний живопис, якесь каміння, наскільки я розумію, все несправжнє. Ну і автори експозиції пожартували, в одній із частин катакомб розклали мобільний телефон, якісь сліди черевиків і шин, засипали все «віковим» пилом і написали, що все це типу розкопано через багато сотень років і що нащадки не знайшли жодних слідів чогось. чи духовного, суцільні матеріальні цінності.
На цій веселій ноті наше відвідування Угорщини закінчилося, ще раз заїхали до друзів та поїхали до аеропортового готелю. Рейс додому був рано-вранці. Ще раз собі вирішила, що як ми спланували поїздку – було дуже правильно. Великі міста і столиці вже неабияк набридли, а от невеликі містечка та місця для розслабленого відпочинку мене нині дуже радують.
