Зараз, коли на вулиці жарко, димно і попелято, саме час згадати найкращу зиму в моєму житті.
У відповідь на наш ентузіазм «ура, нарешті зима, сніг і мороз» деякі аляскинці-старожили хитали головою: мовляв, ви поживите тут більше трьох років, і тоді по-іншому заспіваєте — короткі дні, довгі ночі, їдеш на роботу. і повертаєшся додому по-темні, погані дороги, набридлий сніг, який треба постійно розчищати, мороз, рахунки за газ та електрику, обридлий будинок, в якому проводиш майже весь час... Ні, краще за літо.
Але настала зима, і ми побачили, що не все так песимістично. Багато жителів Анкоріджа начебто і не помітили різниці температур, продовжуючи вести цілком активний спосіб життя. Ще в жовтні, коли все вже замерзло, але сніг ще до ладу не випав, народ одягнув ковзани і висунувся до найближчих водойм. Болота з натуральними крижаними доріжками між острівцями трави та очерету особливо популярні.
Кому як, а нам сніг на радість. Ще б пак, двадцять років не бачили справжньої, снігової, морозної зими.
Вже на цьому етапі я кажу собі: навіть якщо більше не випаде снігу, я все одно задоволений. Снігу випаде вище за стовпчики.
І це ще далеко не кінець зими.
Дорога на роботу. Мені пощастило, що робота починається після десяти, інакше довелося б їздити у темряві та пропускати все це.
Можна довго сперечатися, які штати найкрасивіші, але Аляска взимку точно у першій трійці.
Неформатний бетонний будиночок у нашому районі. У штатах, як правило, усі приватні будинки дерев'яні.
Цвинтар у центрі міста.
Серьога, мабуть, був військовим медиком.
Центр Анкоріджа колгоспенький, але взимку цілком собі самобутній.
Бар із дотепно-глибокодумною назвою «Теорія Дарвіна».
В акуратних навіть влітку закутках міста чистота та порядок.
Снігоприбиральна техніка для тротуарів.
На парковках найкраще справляються компактні «трачки».
Тільки мала частина «водної авіації» стала на лижі, решта чекає на весну.
Секрет краси зими в Анкориджі: висока вологість + мороз + безвітря = товстий шар інею. Таке, до речі, на Алясці трапляється не скрізь.
Все місто перетворилося на білу казку.
У нашому районному парку «Російський Джек» прокладено велосипедно-лижні доріжки, світло горить до десятої вечора. Лижні дві, класична, яку прокладає спеціальна машина, і вільна, на всю ширину дороги.
Іній за три сантиметри на ліхтарному стовпі.
Небезпечні будь-якої пори року — потрапляють під машини і іноді нападають на людей — лосі взимку посилюють ситуацію тим, що приходять за їжею до міських районів.
У старих приватних районах подекуди ще збереглися оригінальні будівлі та кольори «крейзі шістдесятих».
Тут Пушкін та Єсенін в одному дворі.
Класика у всьому.
Дитяча бібліотечка.
Зараз йдуть уроки у школах та дитячих садках, тож у парках безлюдно. Але у вихідні дні тут, не дивлячись на сніг та мороз, будуть натовпи дітлахів.
Хокей та лижні види спорту входять до шкільної програми.
Неймовірне в моєму дитинстві розкішне роздолля: справжній майданчик зі світлом для всіх бажаючих погратися в будь-яку пору року.
Як і було сказано, аляскинці не бояться зими, а навпаки, насолоджуються нею на повну котушку.
Радіє зима і вся зимово-пристосована хвостата братія.
Майже кожен парк на зиму привозять бочки-пічки і дрова.
Хто хоче кайфу серйозніший, їде на лижний курорт у Гертвуд.
Тут серйозні і траси, і краєвиди.
Причому траси не лише гірські, а й бігові.
А якщо цього мало, то можна випробувати себе в зимовому альпінізмі.
І добити зимовим парапланеризмом. Ще раз, узимку аляскинці не нудьгують.
А ось я по зимовій Алясці потихеньку починаю нудьгувати.
Так.