У 2006 році на випадок техногенної катастрофи (ядерна війна, падіння астероїд тощо), людство створило спеціальний "ковчег" із насінням рослин. На 120-метровій глибині під землею знаходяться 4,5 мільйони зразків сільгоспкультур усіх країн світу. Проект вартістю 9 млн. доларів був виконаний за кошти Норвегії і знаходиться на її території. Сховище розмітили у селищі Лонгйір на полярному архіпелазі Шпіцберген Північного Льодовитого океану. Це найпівнічніше поселення у світі з населенням понад тисячу людей.
У серпні я побував на Шпіцбергені , і першим місцем, звідки почалася моя подорож, стало це селище...
Лонгйір - столиця Шпіцбергена . У селищі мешкають близько 2000 людей. Поруч із містом знаходиться аеропорт Свальбард - найпівнічніший у світі аеропорт з регулярними рейсами:
Селище знаходиться в долині:
Частина населеного пункту розкинулася біля моря, частина сягає вглиб материка:
Поняття "першої берегової лінії" тут немає, поряд з водою знаходяться виключно господарські та складські споруди.
У рік Лонгір відвідують близько 70 000 туристів. Є два сезони – літній (зараз) та зимовий, коли люди приїжджають кататися на снігоходах. Влітку часто заходять круїзні лайнери:
Від порту тягнеться асфальтована вулиця з магазинами:
Паралельно йде пішохідна (300 метрів). Не можна сказати, що вона по-норвезьки чиста та доглянута, але будиночки у дуже хорошому стані:
Посеред вулиці стоїть пам'ятник геологу-вуглекопу: власне, розвиток архіпелагу почався через вугільну промисловість. До цього дня тут працюють вугільні шахти:
Всі люди на цьому знімку – туристи:
Вдалині будинки норвежців, які мешкають на острові:
Є кілька кафе на вулиці:
Є тут і магазини з усім необхідним у подорожі Шпіцбергеном . Самим шиком вважається одяг шведської фірми Fjall Raven. Я прикупив тут собі зі штани - дуже зручні та технологічні:
Музей підкорення Північного полюса. Я зайшов усередину, нічого особливо цікавого не знайшов - просто газетні вирізки та старі фотографії без особливих пояснень:
Чотири роки тому до Лонгіря приїхала китаянка з Гонконгу, яка почала займатися розвитком китайського туризму на Шпіцберген . Норвежці прохолодно поставилися до цієї ідеї, і особливо розходитись дамочці не дають. Тим не менш, вона вже встановила величезну червону скриньку Санта Клауса, прописавши цього казкового героя на Шпіцберген (хоча, як ми знаємо, місцем його прописки всю дорогу була Лапландія ):
Місцева лікарня. Тут надають першу допомогу, а якщо треба зробити якісь серйозні операції, відправляють на велику землю:
У Лонгійрі знаходиться Свальбардський міжнародний університет . Він заснований у 1993 році, і тут проходять заняття з арктичної біології, геології, геофізики та всього, що пов'язано з Арктикою. Навчають у ході короткочасних семінарів по три місяці, 5 років поспіль тут не навчаються:
Є кілька готелів, є навіть Radisson Blu:
Пошта:
Церква:
Залишки першої вугільної шахти, з якої почалося місто. Сьогодні працює інша, далеко від Лонгійра. На неї їздять працювати вахтовим методом по два тижні:
Ще одна покинута шахта. Чомусь всі шахти що я бачив на Шпіцбергені , знаходяться високо в горах.
Взагалі, дивно: все-таки вугілля - це колишня деревина, і зовсім незрозуміло, звідки вона взялася в незліченних кількостях. Є теорія, що Шпіцберген є "відкололим" шматком Африки :
Вид на місто. На передньому плані сонячний годинник з ведмедиком:
Вид на портову частину міста:
Різнобарвні будиночки - просто неможлива краса. Щоправда, складно уявити ще органічніше забарвлення, яке б так поєднувалося з островом:
Поки гуляв житловими кварталами, вийшов за межі і вирішив піднятися на пагорб. І раптом бачу – олень!
Виявилося, на острові їхнє поголів'я перевалює за 10 000. Спеціальна порода: вони менші за звичайні оленя і наближаються своїми розмірами до коз. Ручних немає зовсім, ніхто не займається тваринництвом. При цьому пасуться зовсім не боячись людини:
Якщо придивитися до будівлі посередині, можна побачити багато білих крапок. Це снігоходи:
На 2000 осіб, які мешкають у місті, припадає 3000 снігоходів. Втім, третина з них прокатні для туристів:
Шалено красиві хмари.
