Марієнбург - своєрідний і досі особливо для закордонних туристів маловідомий північно-німецький аналог "казкового" замку Нойшванштайн
Замок Марієнбург розташований за 20 км від Ганновера - гарний варіант для поїздки на півдня.
Сайт замку http://www.schloss-marienburg.de/smbcms/
Ось так трохи пройшовши містечком (буквально пара вуличок) ви отримаєте уявлення про те, куди, і, головне - скільки йти до замку. Чоловік оптимістично сказав "я заклав на огляд замку з дорогою 1,5 години", на що отримав відповідь (від мене, яка в молодості займалася легкою атлетикою і бігала на довгі дистанції), що тут кілометра 2 тільки до гірки, і, боюся, ще і в гору добрий кілометр. Що характерно - передчуття мене не обдурили - коли ми дісталися-таки до замку, біля його підніжжя був помічений покажчик, який каже, що "до станції 3 км".
Марієнбург - своєрідний і досі особливо для закордонних туристів маловідомий північно-німецький аналог "казкового" замку Нойшванштайн, збудованого за наказом баварського короля Людвіга II у ХІХ столітті.
Неоготичний замок було збудовано за проектом німецького архітектора Конрада Вільгельма Хазе (Conrad Wilhelm Hase) у 1857-1867 роках. Внутрішнім оформленням займався учень Хазе Едвін Опплер (Edwin Oppler). Замок був подарунком Ганноверського короля Георга V (1818–1902) своїй дружині Марії (1831–1880) і замислювався як літня резиденція королівської родини.
Восени минулого року глава роду Вельфів принц Ернст Август (чоловік принцеси Монако Кароліни) провів аукціон, на якому було продано 20 тисяч предметів, що належали родині. Виручені на аукціоні 37 мільйонів євро отримав фонд, організований з ініціативи синів принца Ернста Августа молодшого та Крістіана. Фонд займеться збереженням володінь князівської сім'ї у Німеччині та Австрії. На ремонт Марієнбурга було витрачено кілька мільйонів євро, точна сума не називається.
Замок, на жаль, був закритий (здивувалися не тільки ми, а й німці, що приїхали одночасно з нами на трьох машинах), зовні вигляд має занедбаний, а й загадковий. Щоб не почуватися даремно приїхали, обійшли його кругом - по стіні, до речі, пущений колючий дріт.
Забратися в гірку (або спуститися з гірки) можна двома способами: перший - це просто йти вздовж шосе, яке забирається серпантином до замку (ми так піднялися). Другий спосіб екстремальніший, зате і набагато швидше - пройти по "козлячій стежці". Якщо надумаєте спускатися таким чином, то вам потрібно спуститися до підніжжя замкової стіни зліва від головного входу і побачити ось ці сходи:
Далі звичайною втоптаною доріжкою, щедро присипаною листям. Вона виводить до того самого місця, де шосе (друге фото в пості) переходить у дорогу, яка в'ється змійкою навколо гори (починаєте підніматися відразу за вказівником до замку).
Чи варто відвідування?
