Про місто Ванкувер я вам уже розповідав, а зараз трохи покажу Ванкувер, але тільки острів.
Начебто недостатньо плутанини між канадським Ванкувером і Ванкувером американським, що знаходиться від нього в п'ятистах кілометрах, так є ще й третій Ванкувер - величезний острів, який у хорошу погоду навіть можна побачити з міста Ванкувера… того, який канадський… ну ви зрозуміли…
Дістатись острова найпростіше на поромі. Є тут і кілька аеропортів, але пором – це, мабуть, ідеальний варіант щодо співвідношення ціна-якість.
Мало того, що місцеві пороми дуже комфортні: з вайфаєм, м'якими кріслами, телевізорами, кафе і навіть магазинами, так ще можна погуляти по палубі на свіжому повітрі і помилуватися дрібнішими островами, повз які проходить судно. А за великого везіння можна навіть китів побачити.
Столиця провінції Британська Колумбія, хоч як це дивно, не Ванкувер, а Вікторія - місто, яке знаходиться на цьому самому острові.
Цікава Вікторія тим, що за чотири поїздки мені жодного разу не вдалося застати її в хорошу погоду. Увесь час починався йти дощ. Тож у мене навіть якось бажання відпало туди приїжджати ще раз.
Хоча вважається, що тут найм'якіший клімат у Канаді.
В принципі, якби не моє невдачу з погодою, то я міг би назвати Вікторію гарним містом.
Є в ньому щось європейське.
Щоправда, і без Чайнатауна тут не обійшлося.
Але Вікторія - це лише дуже невелика частина великого острова Ванкувер.
Вистачає тут і інших міст чи менших містечок.
Здебільшого це невеликі рибальські села, які згодом розрослися настільки, що їх гордо називають містами.
Виглядають вони зазвичай дуже провінційно.
Хоча, в принципі, тут, як і в переважній більшості північноамериканських міст, є все, що може знадобитися для життя.
Окрім хіба що нормальних доріг.
До речі, з півдня на північ, від Вікторії до Порту Харді прокладено дуже добрий хайвей.
Але ось, якщо спробувати від'їхати трохи вглиб острова, кудись, скажімо, в Тахсіс, то доведеться тремтіти досить довго по брудній убитій ґрунтовці.
Тахсіс, до речі, це містечко, яке називає себе місцем народження Британської Колумбії, оскільки саме тут ще в XVII столітті висадилися перші європейці. Хоч як це дивно, ними були іспанці. Повернись історія трохи інакше, і Британська Колумбія не стала б британською.
Щодо вбитих доріг Тахсіс далеко не виняток. Більшість доріг на острові прокладалися до різних місць лісозаготівель та призначені для відповідної техніки.
Лісове господарство - більшість економіки Канади, особливо Британської Колумбії, тому таких місць тут дуже багато.
Ліс валять не безладно, а за певною схемою, окремими ділянками, щоб він відновлювався рахунок сусідства з недоторканою частиною. Сподіваюся, що в Росії теж роблять щось подібне, але я не справжній лісоруб, для мене такий підхід став одкровенням.
Дуже часто в таких місцях можна побачити знак, на якому написано, коли ця конкретна ділянка була вирубана. Ліс, який видобували у вісімдесяті вже цілком виріс і мало чим відрізняється від незайманого.
Гаразд, дороги тут погані, містечка провінційні, навіщо їхати на Ванкувер?
По-перше, це океан.
Тут напрочуд гарне узбережжя.
На відміну від материкової частини, де знаходиться місто Ванкувер, тут бувають дуже пристойні хвилі.
Власне, у Ванкувері ніхто ніколи не париться з приводу штормів або цунамі саме тому, що місто прикриває цей величезний острів, який у разі чого приймає на себе весь удар водної стихії.
Сюди навіть на серфінгу люди приїжджають кататися, хоча температура води, звичайно, не найприємніша для морських забав.
Отже, якщо немає бажання лізти в крижану воду, можна просто прогулятися вздовж узбережжя, воно точно не розчарує.
По-друге, сюди їдуть тому, що тут, як і у всій Британській Колумбії, дуже гарна природа.
Через острів прокладено сотні трейлів різної складності: від найпростіших з дерев'яними настилами та сходами до дуже складних багатоденних, таких як, наприклад, знаменитий West Coast Trail, що тягнеться на 75 км лісами, пляжами та пагорбами вздовж дикого тихоокеанського узбережжя.
Взагалі, на острові знайдуться місця на будь-який смак людини, якій набридло задушливе міське життя.
Тут є і дикі тварини, з якими не завжди хочеться зустрічатися віч-на-віч.
Але які завжди справляють незабутнє враження, якщо вже пощастило їх зустріти і не стати обідом.
І різноманітні печери.
Яким можна полазити на своє задоволення.
І бурхливі річки.
Яких тут не порахувати.
І дощові ліси.
Де все густо поросло яскраво-зеленим мохом настільки, що визначити по ньому світла просто нереально.
Ну і, звісно, пляжі.
Поруч із якими можна знайти химерні скелі.
З деревами, що ростуть на камінні.
Загалом, острів Ванкувер - досить цікаве місце, яке підійде як для дорожньої подорожі машиною, так і для довгих або коротких походів з наметом у пошуках єднання з природою.
Ось вам ще одне диво Ванкувера – «Дерево Президента».
Щоб не порвати браузер, його фото я вставлю в кінець оповіді…
