Долина Спіті. Автентичне життя., Індія

Індія

Усі країни ⁽²⁹⁹⁾ Є Єгипет ⁽¹⁾ І Індонезія ⁽⁸⁾ Індія ⁽⁵⁾ Іран ⁽¹⁾ Ісландія ⁽²⁾ Іспанія ⁽⁹⁾ Італія ⁽¹⁷⁾ А Абхазія ⁽²⁾ Австралія ⁽⁵⁾ Австрія ⁽⁴⁾ Азербайджан ⁽¹⁾ Албанія ⁽³⁾ Алжир ⁽¹⁾ Аргентина ⁽²⁾ Б Бангладеш ⁽¹⁾ Болгарія ⁽¹⁾ Болівія ⁽¹⁾ Бразилія ⁽³⁾ В В'єтнам ⁽²⁾ Вануату ⁽¹⁾ Вірменія ⁽¹⁾ Г Гонконг ⁽¹²⁾ Греція ⁽³⁾ Грузія ⁽¹⁾ Д Данія ⁽¹⁾ Домініканська республіка ⁽¹⁾ Е Естонія ⁽⁴⁾ З Західна Сахара ⁽¹⁾ Й Йорданія ⁽¹⁾ К Казахстан ⁽¹⁾ Камбоджа ⁽¹⁾ Канада ⁽¹⁶⁾ Китай ⁽²⁾ Куба ⁽²⁾ Л Лаос ⁽³⁾ М М'янма ⁽¹⁾ Мадейра ⁽¹⁾ Макао ⁽¹⁾ Малайзія ⁽²⁾ Мальдіви ⁽¹⁾ Мексика ⁽³⁾ Монако ⁽¹⁾ Монголія ⁽¹⁾ Н Норвегія ⁽¹²⁾ Нідерланди ⁽⁴⁾ Німеччина ⁽¹⁵⁾ О Об'єднане Королівство ⁽¹⁰⁾ Об'єднані Арабські Емірати ⁽²⁾ Острів Херд і Макдональд ⁽¹⁾ П Панама ⁽¹⁾ Польща ⁽⁶⁾ Португалія ⁽⁶⁾ Піткерн ⁽⁶⁾ С Самоа ⁽²⁾ Сан-Томе і Принсіпі ⁽¹⁾ Сейшельські острови ⁽¹⁾ Словенія ⁽¹⁾ Сполучені Штати ⁽⁵⁵⁾ Сінгапур ⁽³⁾ Т Таїланд ⁽³⁾ Туреччина ⁽²⁾ У Угорщина ⁽⁴⁾ Україна ⁽⁸⁾ Ф Фолклендські острови ⁽¹⁾ Франція ⁽⁹⁾ Філіппіни ⁽²⁾ Фінляндія ⁽²⁾ Ч Чехія ⁽³⁾ Чорногорія ⁽¹⁾ Ш Швейцарія ⁽³⁾ Швеція ⁽⁴⁾

Долина Спіті. Автентичне життя.

На картці село Хікім (Hikim).
Спершу я хотів написати велику посаду про долину Спіті, про те, куди тут можна сходити, що подивитися, що за монастирі, що за села, де можна зупинитися і чого поїсти. Але я передумав, великого посту про Спіті не буде, а буде просто піст про те, що я думаю про долину Спіті, які думки і почуття у мене вона викликала, чим вразила, і буду красиві картинки.
Взагалі, зізнатися чесно, я не очікував, що долина Спіті виявиться такою цікавою, цікавою на стільки, що зараз вона фігурує на першому рядку мого хіт параду місць, де мені довелося побувати. Чому так вийшло, думаю, пояснити буде не просто, але швидше за все тут справа насамперед у побуті місцевих сіл та в малій кількості туристів. Тобто побут місцевих сіл зберігся на стільки, що іноді стає навіть страшно, чи не сплю я, чи справді це все наяву чи може зі мною щось не так і це вся моя уява. Здоровий глузд не завжди може повірити в те, що в 21 столітті люди живуть так, як жили кілька тисяч років тому і що зміни в побуті та способі життя, які звичайно теж є, настільки не значні. Це, від частини, викликане невеликою кількістю туристів, тобто туристи своїми грошима, поки не зіпсували цю долину і вона продовжує зберігати свій первозданний стан, наскільки це можливо звичайно. І мова зараз веду звичайно ж не про Казу (столиця долини Спіті) і не про села розташовані безпосередньо в самій долині, на мене ж дуже велике враження справили села розташовані осторонь. За тижневу пішу подорож навколишніми селами я відвідав села Комік (Komik), Хікім (Hikim), Ланза (Langja), Домул (Domul), ці села знаходяться на висотах 4400 - 4600; Лалунг (Lalung) і Данкар (Dhankar) нижче, десь 4000-36. телепортували на машині часу на хренову хмару років тому і якби не електричні дроти та телевізійні антени, то я б серйозно став розглядати варіант випадкової телепортації.

Розкинулося село Ланза (Langja)

Дуже компактне село Комік (Komik)

Дереня Домул (Domul). Сподобалася мені більше за інших, хоча Комік звичайно теж дуже автентичний, але Домул більше, а за своєю колоритністю точно не поступається Коміку. Всі будинки в селі виконані в класичному тибетському стилі, та й самі жителі практично тибетці, таже етнічна група, практично та сама мова, трохи відрізняється, але в цілому, що Тибет, що Ладак, що Спіті це один і той же регіон, один і той самий народ.

Село Домул (Domul).

У місцевих жителів життя йде своєю чергою, на полях росте рис, горох і пшениця, худоба пасеться, молоко доїться, на туристів тут ніхто не розраховує, туристи це звичайно хороша підмога, живі гроші так би мовити, але їх тут мало і якщо не орати і не сіяти, то ноги простягнеш. До речі скажу, що за весь свій трек я туристів зустрів лише одного разу, якраз у селі Домул, це були 4 німецькі мандрівники і все, туристів більше я не бачив:)

Місцеві жителі. Село Домул.

Село Домул.

Село Домул.

Увечері, коли сонце починає хилитися до заходу сонця, з пасовищ худобу зганяють у село, видовище це дуже цікаве, так як худоба різношерста і її багато, а біжить вона швидко і що найцікавіше біжить вона кожна у свій будинок. Пил стовпом, все впереміш: осли, корови, барани, кози, які, коні і всі чомусь мчать з усіх ніг, пастухи їх ще й підганяють:)

Село Домул.

Ну а діти користуються ситуацією і дуріють:)

Село Домул.

Ну а це вечірній сільський краєвид з даху будинку в якому я зупинився, у нижньому лівому кутку кадру можна бачити овець та ослів у загоні, яких я підсвітив ліхтариком.

Село Домул.

Село і поля, поля, поля, поля.

А це вже село Лалунг (Lalung). У цьому селі я з великими труднощами знайшов будинок у якому я можу зупинитися, точніше будинок я знайшов швидко, а ось його господарів довелося пошукати, вдень усі працюють у полі і вдома ніхто не сидить, плюс до всього з англійською в цих селах взагалі ніяк, добре, якщо хтось знає пару десятків слів, але більшість не знає його взагалі.

Село Лалунг (Lalung).

Просто портрет.

Село Лалунг.

І ще локав пипав.

Село Лалунг.

Тут худобу приганяють більш організовано.

Село Лалунг.

Село Данкар (Dhankar), у селі знаходиться однойменний монастир, найстаріший монастир у долині Спіті, був заснований у 9 столітті. Тут уже пахне туристами, так як це село знаходиться в 2-3 км від головної дороги і потрапити сюди набагато простіше ніж у попередні села, але все одно, все очено по-справжньому:)

Село Данкар.

Село Данкар.

Просто краєвид недалеко від Данкар.

10/06/2024

Німеччина