Лангкаві – найбільший із островів однойменного архіпелагу. Острів знаходиться дуже близько до Таїланду, звідси до кордону лише 14 кілометрів.
Я летів Лангакі з Борнео через Куала-Лумпур. Переліт не вийшов простим. 2 рази наш Boeing – 737 майже торкався землі, а потім різко злітав угору. Командир побоювався саджати літак, через зливу, яка йшла чомусь безпосередньо над аеропортом, а навіть не над самим містом Куала-Лумпуром. У результаті пілот вирішив посадити літак на запасному аеродромі в тому ж Куала-Лумпурі, і нас потім ще 2 години тримали в літаку, не давай вийти назовні, тому що аеродром цей був закритим, зате дозволили сфотографуватися за штурвалом того ж боїнгу.
А на запасному аеродромі дозволяли фоткати лише з вікна літака. Там стояли лише літаки поштової компанії "Transmile"
Я використовував для внутрішніх перельотів Malaysia Airlines, лайнери компанії розфарбовані червоно-синім кольором, тут на фото на задньому плані видно лайнер компанії Royal Brunei - національного перевізника однієї з найбагатших і найменших держав у світі
І нарешті, приземлення на Лангкаві, що злегка затягнулося.
Цей острів є зоною безмитної торгівлі, тому ціни тут приємно тішать. Наприклад пиво, приблизно в 4-5 разів дешевше, ніж у Куала-Лумпурі. За величиною Лангкаві поступається Сінгапуру та його площа становить 480 000 квадратних кілометрів, хоча зараз малазійський уряд планує штучно збільшити площу острова до 500 000 гектарів. Мангрові дерева та невеликі острівці навколо захищають острів від повеней та цунамі.
Першим місцем моєї подорожі була «Східне село» та канатна дорога на гору Мачинча (Mat Chinchang). Село це невелике поселення, що складається переважно з сувенірних магазинів і невеликих ресторанчиків.
На гору можна піднятися з проміжною зупинкою на оглядовому майданчику, розташованому на висоті 650 метрів над рівнем моря.
Кінцева точка маршруту принесе ще більше задоволення, крім красивих видів, що відкриваються звідти, там є небесний міст – Langkawi Sky Bridge унікальної споруди з однією єдиною опорою посередині, з нього також відкривається найкрасивіший вигляд, і коли йдеш по ньому, таке відчуття, ніби він легенько похитується, а внизу під тобою ущелина з глибиною метрів напевно 250.
А з самої вершини можна побачити велику кількість невеликих островів з архіпелагу Лангкаві, а спрямувавши свій погляд на північ можна навіть побачити острів Тарутао, що належить Таїланду.
Спустившись канатною дорогою я вирушив на катері купатися на другий за величиною острів в архіпелазі - острів Dayang Bunting. Всього в малазійському архіпелазі Лангкаві 104 острови і лише 4 з них мешкають: Пулау Туба, Пулау Сінга, Пулау Дайянг Бунтінг, Пулау Лангкаві.
На острові кришталево чиста вода і дуже багато макак.
Купавшись десь з півгодини, ми зайшли в бар випити холодного пива, та й купили там пакет чіпсів. Побачивши це, до нас за сусідній столик прийшла маленька макака. Мій товариш, з ким ми робили цю подорож почав пригощати мавпу чіпсами. Взявши 2 шматочки чіпсів, мавпа швидко зрозуміла, звідки ми їх дістаємо, і в 2 стрибка опинилась у нас на столі, після чого схопила пакет і поскакала до лісу.
На цьому озері є ще прісноводне озеро Вагітної Діви (Lake of Pregnant Maiden) – це головна пам'ятка острова Даянг Бунтінг. Згідно з легендою, в озері любила купатися чудова принцеса Путрі Даянг Сарі. Якось її оголену побачив принц і закохався. Він довго і безуспішно доглядав її, а потім звернувся за допомогою до мудреця. Той сказав, що вона покохає його, тільки якщо принц умиється сльозами русалки. Незабаром вони одружилися, у них мала народитися дитина. Але раптом принцеса дізналася про хитрість свого чоловіка. Вона віддала свою дитину водам озера, наділивши їх магічними властивостями, а сама полетіла на небо. З того часу озеро вважається найкращим засобом від безпліддя і після купання у ньому бездітні пари можуть сподіватися появу потомства. Навколо озеро оточене пагорбами, вкритими лісом, а для туристів зроблені дерев'яні настили, що вдаються вглиб острова, які дозволяють пострибати у прісну прохолодну воду.
Тут можна покататися на катамаранах із сонячними батареями. Єдина відмінність від звичайних катамаранів полягає в тому, що розташована на даху сонячна батарея дає йому можливість рухатися, але правда з дуже невеликою швидкістю. Тож можна виплисти на середину озера і тихенько дрейфувати там.
Макаки тут всюди і крадуть вони всі, тож краще не залишати речі без нагляду, купаючись в озері.
Коли назад я піднімався сходами від озера до стоянки нашого катера, два макаки накинулися на літню японку, причиною цього стало те, що вона наважилася дістати з пакета яблуко і почати його їсти. Після чого мавпи накинулися на неї, у відповідь вона стала закривати пакет руками, але вони все ж таки порвали його і витягли звідти бажані яблука. Так що жарти з макаками загрожують.
Після цього я вирушив на екскурсію на годування орлів річкою на острові. Малайці спочатку розкидають корм у місці, куди потім привезуть туристів, а після того, як човни з туристами підпливли, починають звуками моторів човнів залучати гордих птахів, які спускаються з висоти, щоб дістати з води заповітний корм.
Саме слово Лангкаві перекладається з малайської як Ланг - орел і Каві - червоний камінь - мінерал, який можна зустріти на острові. Острів називають островом легенд, найсумніша з них – історія прицеси Масхурі, її звинуватили у подружній невірності та засудили до смерті. З ран страченої принцеси пролилася біла кров, що вважалося знаком невинності. Перед смертю принцеса прокляла сім поколінь мешканців острова. Лангкаві протягом століть грабували пірати, сусіди - тайці, острів зазнавав ударів стихії. Лише коли померли останні представники сьомого коліна, влада вирішила створити на острові центр туризму, 1987 року острів став зоною безмитної торгівлі. На острові поступово з'явилися асфальтові дороги, новий поромний термінал та міжнародний аеропорт.
Подорож річкою привела до національного парку «Килим».
Тут у печерах можна побачити скупчення кажанів.
Є щось на кшталт ферми, де можна побачити, доторкнутися і погодувати справжніх скатів.
А ще на Лангкаві я вперше у своєму житті спробував дуріану. Як я вже писав, коли був на тайському острові Пхукет.
На Лангкаві так само як і в Таїланді є зміїні ферми, я відвідав одну з таких, там показували стандартні шоу з мангровими зміями та пітонами. Пітона вдалося сфоткати великим планом, навіть на мильницю.
Поцілунок змії, але що це за змія, я так і не зрозумів, ніби не мангрова змія і не сіамська кобра.
З пітоном потім давали сфоткатися, але він дуже сильно стискає шию, і я, злегка злякавшись, почав «страхуватися» руками.
Карта острова Лангкаві.
