Кататися багато днів поспіль для організму є непоганим випробуванням, тому в середині відпочинку було вирішено зробити денну перерву на дослідження місцевих визначних пам'яток, їх виявилося не так багато.
Замки Баварії, а саме Хоешвангау та Нойшванштайн ми вже бачили, про них можна почитати, також можна було відвідати аквапарк та ущелину Партнахкламм, останнім ми й вирушили.
Перед поїздкою ми уважно вивчили в інтернеті опис дороги, загалом сіли на автобус і за півгодини були на зупинці лижний стадіон, де на нас чекали чудові покажчики прямо на будівлі.
Перше слово нам було незнайоме, а друге – наша мета туди ми й вирушили. Насправді ми могли піти ліворуч, там піднятися на пагорб на фунікулері і звідти вже піти вниз через ущелину, ми ж як зазвичай вибрали варіант складніше. Тішить що хоч краєвиди того коштували.
Через 10 хвилин ми прийшли до чудової та оптимістичної табличці. До нашої мети 20 хвилин пішки, ну двадцять так двадцять, не додому їхати. А ось що означає 2 з половиною для мене так і залишається загадкою. Години напевно.
Невелика гребля для річки із ущелини.
Наприкінці автомобільної дороги ми знайшли дуже милий кінний екіпаж, виявляється можна було сюди дістатися на конях, ціну не уточнювали, але по дорозі назад бачили як везли якихось охочих. Дзвіночки дуже кльово дзвенять.
Замерзлий водоспад, до речі саме цю фотографію я мучив у своєму минулому пості про видалення паразитного кольору, як бачите, я все робив ручками, а не автоматикою:)
Річка з ущелини.
Небагато інформації про ущелину.
За 3 км від міста знаходиться мальовнича ущелина Партнахклам (Partnachklamm). Його довжина - 700 м, ширина - до 5 м, перепад висот близько 80 м, висота скель, що обрамляють ущелину, - до 86 м, висота моста, що з'єднує гірські стінки, - 68 м, довжина пішохідних тунелів - 247 м, ширина до 1 м, висота близько 1.9 м. Пішохідна доріжка пролягає вздовж річки краєм ущелини. Подекуди вона схожа на карниз, вирубаний у прямовисній стіні ущелини, місцями вгризається в скелю невеликими пішохідними тунелями, всередині яких періодично доводиться йти буквально на дотик. На всій довжині стежка огороджена перилами і посипана гравієм.
Відкрито щодня:
Літо: 8:00 – 18:00
Зима: 9:00 - 17:00
Вхід: 3 євро.
Початок тунелю.
Початок ущелини.
Тут ми з групою розділилися, я дістав штатив і став дуже повільно рухатися до виходу періодично знімаючи види, що сподобалися.
Ущелина дуже цікавої форми, догори вона звужується.
Тут я влаштував невелику пробку, стежка дуже вузька і розійтися практично нереально, а ще зі штативом :)
Так як я довго колупався в ущелину, народу на виході не було чого робити і цей горобець став для них на якийсь час моделлю.
Якщо всередині ущелини було дуже холодно та темно, то на виході виявилося сонечко та позитив. Захотілося половити зайців.
Далі ми пішли стежкою і досить швидко вперлися в роздоріжжя з незрозумілою назвами, ми вирішили повернути ліворуч і піти в гірку. Якщо я не помиляюся, то ми потрапили в селище Graseck, звідки відкривався чудовий краєвид на гори.
Як виявилось, ми прийшли до невеликого фунікулера. У кабінку поміщається лише 4 особи. Внизу ми дуже здивувалися коли дізналися, що це сумнівне задоволення ще й платне, за людину віддали 3,5 євро.
Власне, ось і все. Окремо хотілося б розповісти про аквапарк у Гарміші. По туристичному квиточку, який усім дають по приїзду, вхід 1 раз безкоштовний. Там просто зона, а є зона для нудистів. Якщо коротко, то дуже багато мужиків, практично немає дівчат, купа італійців які всіляко підкреслювали свої "стрункі" тіла вкрай кумедними позами.
Я, наслухавшись їхніх оповідань, хотів навіть на слід. День сам перевірив це вкрай кумедне місце, але на жаль пошкодив ногу і довелося залишитися вдома.
