Німеччина: теплохідна прогулянка Рейном уздовж Дороги романтичних замків, Німеччина

Німеччина

Усі країни ⁽²⁹⁹⁾ А Абхазія ⁽²⁾ Австралія ⁽⁵⁾ Австрія ⁽⁴⁾ Азербайджан ⁽¹⁾ Албанія ⁽³⁾ Алжир ⁽¹⁾ Аргентина ⁽²⁾ Б Бангладеш ⁽¹⁾ Болгарія ⁽¹⁾ Болівія ⁽¹⁾ Бразилія ⁽³⁾ В Вануату ⁽¹⁾ Великобританія ⁽¹⁰⁾ Венгрия ⁽⁴⁾ В'єтнам ⁽²⁾ Вірменія ⁽¹⁾ Г Гаваї ⁽¹⁾ Гонконг ⁽¹²⁾ Греція ⁽³⁾ Грузія ⁽¹⁾ Д Данія ⁽¹⁾ Домініканська республіка ⁽¹⁾ Е Естонія ⁽⁴⁾ Є Єгипет ⁽¹⁾ І Індія ⁽⁵⁾ Індонезія ⁽⁸⁾ Іран ⁽¹⁾ Ісландія ⁽²⁾ Іспанія ⁽⁹⁾ Італія ⁽¹⁷⁾ Й Йорданія ⁽¹⁾ К Казахстан ⁽¹⁾ Камбоджа ⁽¹⁾ Канада ⁽¹⁶⁾ Китай ⁽²⁾ Куба ⁽²⁾ Л Лаос ⁽³⁾ М Мадейра ⁽¹⁾ Макао ⁽¹⁾ Малайзія ⁽²⁾ Мальдіви ⁽¹⁾ Мексика ⁽³⁾ Монако ⁽¹⁾ Монголія ⁽¹⁾ М'янма ⁽¹⁾ Н Нідерланди ⁽⁴⁾ Німеччина ⁽¹⁵⁾ Норвегія ⁽¹²⁾ О Об'єднані Арабські Емірати ⁽²⁾ Острова Піткерн ⁽⁶⁾ П Панама ⁽¹⁾ Польща ⁽⁶⁾ Португалія ⁽⁶⁾ С Сан-Маріно ⁽²⁾ Саудівська Аравія ⁽¹⁾ Сахарська Арабська Демократична Республіка ⁽¹⁾ Сейшельські острови ⁽¹⁾ Сінгапур ⁽³⁾ Словенія ⁽¹⁾ Сполучені Штати Америки ⁽⁵⁵⁾ Т Таїланд ⁽³⁾ Туреччина ⁽²⁾ У Україна ⁽⁸⁾ Ф Філіппіни ⁽²⁾ Фінляндія ⁽²⁾ Фолклендські острови ⁽¹⁾ Франція ⁽⁹⁾ Ч Чехія ⁽³⁾ Чорногорія ⁽¹⁾ Ш Швейцарія ⁽³⁾ Швеція ⁽⁴⁾

Німеччина: теплохідна прогулянка Рейном уздовж Дороги романтичних замків

«Життя, як у раю, нам дарує Рейн-батько»
Людвіг Хельті

У наші дні подорож на кораблі Середнім Рейном або поїздка потягом вздовж його берегів – чудова можливість насолодитися однією з найкрасивіших місцевостей у Німеччині. Окрім численних замків, обличчя цього регіону визначають милі старовинні містечка із укріпленими стінами з вежами та воротами, а також старі церкви різних стилів та конфесій. На кожному кроці тут зустрічатимуться чарівні села виноробів із пронизаними сонцем виноградниками, розташованими між стрімких стрімчаків. Мільйони гостей приїжджають рік у рік у романтичну місцевість Середнього Рейну, де між містами Рюдесхайм і Кобленц знаходиться найбільша кількість замків у всьому світі.
Ось і ми не змогли відмовити собі у невеликій водній прогулянці цими місцями під час відвідування Німеччини у серпні 2013 року.

Отже, попливли...

Вже за часів стародавніх римлян скеляста долина Рейнських Сланцевих гір стала важливою транспортною магістраллю на воді та на суші. У римлян жителі регіону навчилися будувати міські укріплення та вирощувати виноград на сонячних схилах гір. Кожен із 32 німецьких кайзерів та королів вирушав після свого обрання у Франкфурті у подорож уздовж Середнього Рейну, метою якого була церемонія коронації в Ахені. А з берегів річки їх вітало населення рейнської долини:

Поштовхом для розвитку туризму в долині Рейну стала подорож Ґете по цих місцях у 1774 році, який згодом оспівав у своїх романтичних віршах красу тутешньої природи. І вже на початку 19-го століття долина Рейна перетворилася на привабливу мету для туристів з усього світу. Несподівано пробудився інтерес до руїн, що збереглися, привів до початку відновлення замків. Сьогодні більшість замків доступні для огляду, у багатьох із них розташовані реставраційні майстерні чи музеї.

Можна здійснити повну подорож з однієї кінцевої точки до іншої – від Майнца до Кельна, або навпаки, це вже кому звідки зручніше стартувати. А можна сісти на теплохід на будь-якій пристані між цими містами та зійти там, де найбільше сподобається. Наша водна подорож того дня охопила зовсім невелику ділянку Рейну від маленького містечка Санкт-Гоарсхаузен до крихітного містечка Кауб.

Вирушали ми в плавання ось на цьому білому красеня від причалу міста Санкт-Гоарсхаузен. А на протилежному березі виднілося інше містечко – просто Санкт-Гоар. Обидва були названі так на честь Святого Гоара, який у 6-му столітті, живучи пустельником на місці нинішньої соборної церкви Св. Гоара, збудував там каплицю:

Поки чекали посадку на теплохід, вирішили трохи озирнутися довкола.
Містечко Санкт-Гоарсхаузен дуже маленьке, з населенням трохи більше 1300 чоловік. Усі його будівлі розташовані прямо вздовж берега Рейну.
Ця світла будівля – євангелістська церква, заснована у 1863 році. У 2013 році вона відзначала ювілей – 150-річчя:

На набережній одразу привертає увагу скульптура, виконана начебто в індіанському стилі. Але коли підійшли розглянути її ближче, то побачили, що на ній на ній вирізано велику кількість різних деталей, що стосуються саме цього регіону Німеччини – герб Санкт-Гоарсхаузена, макет замку, винні барила, фігурки людей, а підстава скульптури оперізує нотний стан. Є тут і напис «Unesco»:

На протилежному березі видніються руїни замку Рейнфельз. Його будівництво почалося 1245 року, а вже через 10 років замок отримав своє перше бойове хрещення. У 15-му столітті замок внаслідок численних добудов та перебудов перетворився на фортецю з розкішним палацом у стилі Ренесанс.
У наші дні від колишньої величі замку Рейнфельз залишилися лише руїни, що більш-менш збереглися:

Завітати до замку можна з квітня по жовтень, за бажанням у супроводі екскурсовода. Тривалість екскурсії – 1,5 години. Оглянути можна підземні мінні галереї та багатоповерхові ходи фортечною стіною. Автостоянка поряд із замком. Підйом від Санкт-Гоара – 15 хвилин.

А зовсім вдалині, з-за гори, видніється біла вежа замку Штерренберг, збудованого в 11-му столітті як імперський замок. Знаходиться поблизу села (комуни) Камп-Борнхофен. Завдяки своєму розташуванню на вершині крутої скелі він був захищений з трьох сторін від ворожих нападів. Захист четвертої сторони забезпечували дві потужні стіни, глибокий рів та ворота. Тим не менш, вже в 1568 замок прийшов у повне запустіння і використовувався як каменоломня. Кілька років тому Штерренберг придбав своє первісне забарвлення: білий колір із контрастним червоним тесаним каменем.
Замок доступний для огляду щодня, поруч є автостоянка. Дістатися до нього можна пішки за 30 хвилин від монастиря Борнхофен:

А ми завантажуємося на теплохід, і нарешті починається наша водна прогулянка Рейном.
Але спершу я покажу ще два дуже відомі місцеві замки.
Знайомтесь, замок Маус над Велльміхом, або просто замок Миша:

Прізвисько "миша" він отримав через близькість замку Катц (Кішка). Спочатку замок називався Турнбург, або Тойєрбург. У свій час він служив резиденцією архієпископам Тріра.
У 1806 році Наполеон наказав підірвати замок, подібно до багатьох інших рейнських замків. У 1900-1906 роках ця чудова пам'ятка архітектури була, на щастя, відновлена відповідно до старовинних планів.
Огляд замку можливий за попередньою домовленістю. Під'їзд з боку міста Велльміх, 25 хвилин пішки.

А з іншого боку від містечка Санкт-Гоарсхаузен розташувався замок Катц:

Ось він ближче:

Був збудований у 14-му столітті. Так само, як і його сусід, в 1806 був підірваний за наказом Наполеона, а на рубежі 19 і 20 століть відбудований заново:

Все попливли. Погода сама та для річкової прогулянки – яскраво світить сонце, але не спекотно, у синьому небі літаки «малюють» хрестики:

Тепер розглядаємо Санкт-Гоарсхаузен із води. Це місцева католицька церква Іоанна Хрестителя:

Відпливаємо далі, і містечко тепер усе як на долоні:

Дуже красиво виглядають його невисокі будиночки на тлі зелених гір.

Біле містечко Санкт-Гоарсхаузен витягнулося стрункою вздовж Рейну, а над ним гордо височить замок Катц:

Кажуть, що після відновлення замку на початку 20 століття пізніші господарі змінили його зовнішній вигляд шляхом різних добудов і, таким чином, порушили його колорит. Не знаю, як виглядав замок раніше, але в такому вигляді він мені дуже подобається. Набагато неприємніше те, що він у наші дні закритий для огляду:

А ми пливемо далі і насолоджуємось чудовими краєвидами навколо:

Трафік у цей час на Рейні дуже активний. Найбільше, звичайно, прогулянкових суден:

Зустрічаються і вантажні:

А ось і річкова поліція:

Оглядаємось назад і знову бачимо замок Катц:

Розташований на високій горі, він ще довго не сховається з уваги:

Хоча ні, зараз теплохід згорне вліво. Рейн – звивиста річка, і тому таких поворотів у нас попереду ще буде багато:

А ось і покажчик «555 км»:

А це означає, що ми наближаємось до знаменитої скелі Лореляй. У російській мові звичніше назва Лорелея:

[[ads]]

Біля підніжжя скелі встановлено бронзову скульптуру русалки Лорелеї. На жаль, у кадр потрапила ще й місцева русалка зі своїм супутником)))

І тут настав час розповісти, чим же така знаменита ця скеля Лореляй.
На вигляд ніби нічого особливого – звичайна сланцева скеля, щоправда, досить значних розмірів:

Але є одна особливість. Безпосередньо під скелею знаходиться найвужче, а при цьому одне з найглибших місць на Рейні.
Аж до 19-го століття прохід кораблів і плотів повз цю скелю перетворювався через підводне каміння і вир на небезпечне випробування. Незадовго до цього три удари дзвону закликали команду до молитви. А ще скеля була знаменита своєю багаторазовою луною, яку можна було тут почути. Вважалося, що це голоси духів:

Не дивно, що про скелю було складено чимало легенд. Найвідоміша з них розповідає про чарівницю Лореляй, знамениту своєю неземною красою і чарівним співом. Заворожені моряки не відводили очей від вершини скелі, на якій сиділа красуня, забуваючи про небезпечні рифи та швидку течію річки. Їхні човни неминуче розбивалися об скелю, а вони тонули в Рейні:

Молодий спадкоємець з Пфальця, який почув про красуню, вирішив у місячну ніч підпливти разом з кількома відданими слугами до скелі. Зачаровані красою діви, вони на мить забули про керування човном.
Охоплений пристрастю нетерплячий граф стрибнув у воду, щоб якнайшвидше доплисти до берега. Але і йому судилося потонути в стрімкій річці:

Його батько наказав упіймати і вбити чаклунку. Але коли солдати оточили скелю, щоб не дати дівчині втекти, вона покликала на допомогу свого батька – річку Рейн. Великі хвилі, увінчані пінними гребенями, піднялися над річкою і віднесли діву геть. З того часу ніхто й ніколи не бачив більше чарівницю Лореляй. Лише зрідка в місячні ночі над Рейном лунає чарівний спів.

Багато поети-романтики зверталися до цієї легенди. На весь світ прославив скелю Лореляй вірш Генріха Гейне, пізніше покладений музику композитором Зильхером.

Від берегової стоянки біля підніжжя Лореляй можна піднятися вгору сходами: