Фуншал, Тропічний сад на горі Монте, Мадейра

Мадейра

Усі країни ⁽²⁹⁹⁾ Є Єгипет ⁽¹⁾ І Індонезія ⁽⁸⁾ Індія ⁽⁵⁾ Іран ⁽¹⁾ Ісландія ⁽²⁾ Іспанія ⁽⁹⁾ Італія ⁽¹⁷⁾ А Абхазія ⁽²⁾ Австралія ⁽⁵⁾ Австрія ⁽⁴⁾ Азербайджан ⁽¹⁾ Албанія ⁽³⁾ Алжир ⁽¹⁾ Аргентина ⁽²⁾ Б Бангладеш ⁽¹⁾ Болгарія ⁽¹⁾ Болівія ⁽¹⁾ Бразилія ⁽³⁾ В В'єтнам ⁽²⁾ Вануату ⁽¹⁾ Вірменія ⁽¹⁾ Г Гонконг ⁽¹²⁾ Греція ⁽³⁾ Грузія ⁽¹⁾ Д Данія ⁽¹⁾ Домініканська республіка ⁽¹⁾ Е Естонія ⁽⁴⁾ З Західна Сахара ⁽¹⁾ Й Йорданія ⁽¹⁾ К Казахстан ⁽¹⁾ Камбоджа ⁽¹⁾ Канада ⁽¹⁶⁾ Китай ⁽²⁾ Куба ⁽²⁾ Л Лаос ⁽³⁾ М М'янма ⁽¹⁾ Мадейра ⁽¹⁾ Макао ⁽¹⁾ Малайзія ⁽²⁾ Мальдіви ⁽¹⁾ Мексика ⁽³⁾ Монако ⁽¹⁾ Монголія ⁽¹⁾ Н Норвегія ⁽¹²⁾ Нідерланди ⁽⁴⁾ Німеччина ⁽¹⁵⁾ О Об'єднане Королівство ⁽¹⁰⁾ Об'єднані Арабські Емірати ⁽²⁾ Острів Херд і Макдональд ⁽¹⁾ П Панама ⁽¹⁾ Польща ⁽⁶⁾ Португалія ⁽⁶⁾ Піткерн ⁽⁶⁾ С Самоа ⁽²⁾ Сан-Томе і Принсіпі ⁽¹⁾ Сейшельські острови ⁽¹⁾ Словенія ⁽¹⁾ Сполучені Штати ⁽⁵⁵⁾ Сінгапур ⁽³⁾ Т Таїланд ⁽³⁾ Туреччина ⁽²⁾ У Угорщина ⁽⁴⁾ Україна ⁽⁸⁾ Ф Фолклендські острови ⁽¹⁾ Франція ⁽⁹⁾ Філіппіни ⁽²⁾ Фінляндія ⁽²⁾ Ч Чехія ⁽³⁾ Чорногорія ⁽¹⁾ Ш Швейцарія ⁽³⁾ Швеція ⁽⁴⁾

Фуншал, Тропічний сад на горі Монте

Тропічний сад, розташований на горі Монте в Фуншалі, - мабуть, одне з найвідоміших туристичних місць на острові. Взагалі, Мадейра винятково багата своїми парками та садами, але обійти хоча б навіть частину з них не було можливим – методом тику вибрали Jardim Tropical Monte Palace і жодного разу про це не пошкодували.
Сад знаходиться на вершині гори Монте, схили якої міцно забудовані міськими будинками Фуншала. Найпростіший спосіб дістатися туди – скористатися фунікулером, станція якого знаходиться на набережній, недалеко від центру. Лінія довжиною трохи більше 3700 метрів проходить над усім містом і сама по собі є дуже непоганим п'ятнадцятихвилинним атракціоном. Власне, я так захопився зйомкою міста з висоти пташиного польоту, що повністю посадив акумулятори ще до того, як ми дісталися місця. Загалом, по ходу прогулянки садом, періодично витягуючи батареї і здійснюючи з ними різні шаманські дії, вдалося-таки зробити пару десятків кадрів. Взагалі, випадково зазирнувши (вже після повернення додому) у буклет, який нам видали разом із квитками, ми з подивом виявили, що там не тільки була чудова карта території, а й наводилися різні маршрути – складені за інтересами. Наприклад, маршрут для тих, хто цікавиться флорою і фауною. Або маршрут для тих, хто цікавиться історією та мистецтвом. Або комбінований - що включає і перше і друге. Зрозуміло, всі різного ступеня насиченості і з різним часом проходження. Ми там абсолютно безсистемно тинялися пару годин, випадково вибираючи повороти, і начебто більшу частину змогли оглянути. Хоча, судячи з тієї самої карти, дещо таки пропустили.

Особисто мене взагалі дуже втішила еклектичність культурної частини маршруту. Крім традиційної португальської кераміки в Тропічному саду виявилася дуже непогана колекція африканських скульптур - частково вздовж доріжок і у вигляді досить великої експозиції в будівлі музею. На сам музей уже, утім, заряду батарей не вистачило.

Від входу в сад до центрального ставу веде така ось доріжка, з керамічними панно, що в картинках оповідають про героїчну португальську історію. Ми, втім, одразу звернули в зарості - цікавіше було поблукати живішою частиною саду, а тут, як ми помітили, в основному фланують пенсіонери.

Історія Португалії на керамічних панелях виглядає як барвистий комікс - навіть не володіючи мовою і так стає зрозуміло - хто кого породив, хто кого отруїв, або заколов, хто кого завоював, та й кого в результаті закопав.

Крім африканських мотивів та історичних коміксів деякі доріжки прикрашені роботами, виконаними у традиційній португальській техніці розпису з кераміки – азулежу.

Ось одна з них – крупним планом.

Ще один куточок – неподалік музею. Абстракціонізм є сусідами з античністю.

Що стосується флори, то березень, мабуть, не найвдаліший місяць для відвідувань - хоча Мадейру по праву називають квітковим островом, ранньою весною квітучих рослин одиниці. Але дещо ми таки побачили.

У парку також зустрічаються невеликі басейни з водними рослинами.

Або густі зарості бамбука – переважно в японській частині саду.

Окремо порадували павичі, які абсолютно спокійно ходять поруч із павільйоном чотирьох стихій. Там же можна помилуватися і на інших птахів, але решта утримується не так вільно - дружно сидять у великій клітці.

Один із фонтанів на території саду. Особливо колоритно виглядають риби (чи на кому там немовлята сидять?).

Власне сам палац Монте – за історію свого існування будинок встиг змінити багатьох власників, на даний момент тут знаходиться Фонд Берардо – організація, яка займається збереженням та розвитком саду.

Вид на палац з оглядового майданчика.

Вид на місто з того ж оглядового майданчика перед палацом. Далеко внизу можна розглянути порт і центральну частину Фуншала, а чудова пагода у кадрі – частина Південного Японського саду.

Стіна біля Північного Японського саду. На табличках розписано історію японо-португальських відносин.

Черговий фрагмент Японії – статуї самураїв. Взагалі, велика кількість саме японських елементів в оформленні обумовлено особистими пристрастями батька-засновника - Джо Бернарда. Він був настільки зачарований східною культурою, що постарався відтворити відповідну атмосферу під час створення цього саду.

Один із найрозтиражованіших образів Мадейри - фотографії Центрального озера. Воно з усіх боків оточене прогулянковими доріжками та проглядається майже з будь-якої точки саду. Взагалі, тут у нас був зайвий привід порадіти, що ми приїхали не сезон - бо відвідувачів можна було на пальцях перерахувати і ніхто не заважав фотографувати. Підозрюю, що в розпал літа поряд із озером не проштовхнутися.

Те саме озеро з іншого боку.

Знову ж таки озеро, вид зверху, з однією з галерей. На задньому плані – Палац Монте.

10/06/2024

Німеччина