Кілька років тому здійснилася моя давня мрія - з'їздити до Шотландії.
Ми з дружиною проїхалися на машині практично по всій країні, за винятком найпівнічнішої частини, зате із заїздом на острови.
Одне з найяскравіших вражень залишило перебування у маленькому пансіонаті Мілтон Еонан, що у самому центрі Шотландії, у долині Глен Ліон, хоча ми провели там лише кілька днів.
Згідно з легендою, ця долина, розташована вздовж річки Ліон, веде мандрівника до казкової країни фей.
Феї на шляху нам, на жаль, не зустрілися, проте стало зрозуміло, чому в цю легенду легко повірити - атмосфера в цих місцях справді чарівна.
Ми поїхали до Глен Ліон з Единбургу. Дорогою проїжджали маленьке містечко Аберфелді. Де, однак, виробляють чудовий віскі тієї ж назви.
Згідно з початковим задумом, відхилилися від маршруту і поїхали на північ, на озеро Ранох.
Дорогою стоїть пам'ятник Чорній сторожі - шотландської міліції, створеної в 17 столітті за наказом короля Чарльза 2 для підтримки порядку в Хайлендз - гірській частині Шотландії.
Чорною вартою їх назвали за чорний колір тартану – традиційного матеріалу, з якого виготовляються кілти.
Неподалік Аберфелді побачили гарний старовинний міст, і вирішили спуститися до річки.
Біля річки виявилося ціле стадо качок. Качки вирішили, що настав час йти, і попрямували вгору, до дороги.
Перейшовши дорогу, качки пройшли через поле для гольфу у бік селища.
Проте, з селища вискочив собака та прогнав качок. Довелося їм тікати додому.
Далі за маршрутом було оглянуто замок клану Мензіз 16в. Особливого враження замок, чесно кажучи, не справив.
Нарешті ми досягли озера Ранох.
Це красиве озеро у мальовничій долині було першим із шотландських озер, яке ми побачили.
Вода найчистіша, і незважаючи на найтепліший місяць літа в Шотландії - липень, дуже холодна.
Недалеко від озера - меморіал полеглим у 1-й Світовій війні.
Прогулявшись біля озера, ми вирушили до мети сьогоднішньої подорожі – пансіонату Мілтон Еонан у глибині долини фей, Глен Ліон.
При в'їзді до маєтку, на території якого знаходиться пансіонат, руїни, як потім з'ясувалося, старовинного млина.
Поруч тече струмочок із мальовничим стародавнім мостом.
А ось і нічліг – будинок, у якому розташовані кімнати для гостей.
У ньому живе сім'я, якій належить маєток - чудова сімейна пара з двома чарівними доньками.
Невелика кухня
Відпочинкова кімната з каміном. Враховуючи прохолодні вечори і куплений в Аберфелді віскі, камін був дуже доречним.
Кинувши речі, ми відразу вирушили вечеряти на південь, у бік озера Тей (Лох Тей), насолоджуючись величними краєвидами навколо.
Вечеря була запланована у ресторані The Courtyard гольф-клубу Кенмор. На жаль, страви чомусь не сфотографував.
Наступного ранку у дворі нас зустрічав найприязніший у світі собака.
Пішли оглядати околиці. Ось старовинний млиновий жорен.
У господарів маєтку невелика ферма є домашні тварини. Ось вівці.
Є й свині
У теплиці дівчатка показують нам вирощений урожай
Буквально за 100 метрів від будинку тече річка Ліон.
Трохи вище, прямо на території маєтку є чудовий водоспад
На іншому березі пасуться корови та бик породи "ангус". Бик, до речі, через деякий час переправився через річку і почав наближатися до нас з невідомими цілями, довелося його відганяти.
Йдемо гуляти вздовж річки, насолоджуємось тишею і чудовими краєвидами.
Хазяйський пес, між іншим, пішов гуляти з нами
Як розповіли нам власники пансіонату, цю купу каміння склав дід господині, який любив ловити лосось у річці, і клав у купу камінь за кожну впійману рибу.
Річка Ліон
Долина Глен Ліон
У горах Шотландії такими кам'яними парканами відгороджено приватні володіння ще з давніх-давен.
Будинок біля підніжжя гори
