100 років Титаніку британія відзначила одразу в кількох містах: Белфаст, де відкрився музей присвячений історії цього чудового корабля, Саус хемптон звідки було 700 чоловік із команди цього корабля, і звичайно ж Ліверпуль, звідки цей корабель відправився в історію.
У Белфасті 100 років відзначали 12 квітня, як і належить, згідно з датою, а от у ліверпулі відклали на тиждень у зв'язку з національними стрибками, англійці великі ексцентрики.
Як відзначити таку дату? в перших був чудовий концерт з ББС, з виступом сучасних звізд і не дуже зірок шоубізнесу, плюс зачитувалися, протягом всього концерту листи З Титаніка, листи дуже зворушливі, практично всі присутні в залі, плакали, ті хто не плакав, було видно що дуже переживали і почуття приховували важко.
Потім у Белфасті офіційно відкрили музей Титаніка, що на сьогоднішній день є напевно єдиною причиною поїхати в північну Ірландію як турист, ризикнути здоров'ям, плюс до музею, було шоу фестиваль з фейерверком, і концертом сучасних виконавців, що саме по собі є кроком до залучення туризму у цю частину землі.
У Ліверпулі вирішили влаштувати шоу з Гігантами, коли я був молодший, мене цікавили історії з расами гігантів, які жили раніше на землі, і скелети яких нібито знаходили практично на всіх континентах нашої планети, але, на жаль, так і не донесли до музеїв історії та антропології. , і ось нова спроба на більш цікавому рівні, новий підхід що з цього може вийти.
Шоу починалося доволі рано, навіть для англійців, о 9.30 у суботу, в Кінгз Доці, що недалеко від Альберт Дока, історія починалася з дівчинки, її перший день після того як вона вижила дивом, немов уперше розплющила очі, посміхнулася до цього світу, звучала незвичайна музика, що викликає відчуття любові до життя, до того, що насправді щось означає.
Потім дівчинка сіла в свою шлюпку і попила головними вулицями Ліверпуля, відчуття було якесь фантастичне, нереальне, інший вимір, діти які були просто кричали і бігали туди сюди, я ніколи не бачив стільки блогерів в одному місці здавалося в англії кожен другий житель блогер , Нескінченне клацання фотокамер, телебачення, люди то кричали то аплодували, то билися в істериці, був якийсь масовий психоз.
Ще до початку самого шоу відчуття нереальності місково підкрадалося до натовпів людей, що стікаються до Кінгс Дока, на людей звідки незворушно напали натовпи закривавлених вампірів, було незвичайно, тому що у всіх був досить серйозний грим, і одягнені були вони відповідно, плюс, на мій погляд були професійні актори тк справлялися зі своєю справою досить успішно.
Я зробив кілька знімків, але один вампір помітив мене і попрямував у мій бік, мені подумалося бути лихо, але я вирішив відбиватися до останнього. або до останньої краплі крові, він дуже швидко переміщався як і личить вампіру, у нас заб'язалася розмова, в основному він хотів дізнатися більше про смак слов'янської крові, подумавши я сказав що напевно моя кров гірко солона, з-за горілки і солоних огірків з помідорами, сала і оселедець матиас, вампір облизнувся і покликав свою подружку, у неї була мила посмішка, закривавлена звичайно, тк я підозрюю, вона вже встигла кимось поласувати, вона без церемоній простягла свої руки до моєї шиї, і я подумав що ці парочка кадрів я зробив, були останніми в моєму людському житті, і таке інше, але вдуг заграла надзвичайно красива музика.
І увага вампірів було привернуто шоу, що починається, гігантська дівчинка прокидалася і все тільки починалося.
Дівчинка мала собаку, теж величезних розмірів, яка розважала публіку своїми неймовірними стрибками, дітлахи були просто schастливі.
Дівчинка повільно піднялася зі свого ліжечка, подивилася навкруги, на всіх нас, відчула себе, напевно як гуллівер у країні ліліпутів, я ніколи й уявити не міг, що буду свідком подібного.
Всі дороги в центрі ліверпуля були перекриті, кількість людей які відвідають шоу, як передбачалося, близько 250 000, але те що я бачив, за моїми скромними підрахунками було в два рази більше, тому що люди були розділені на дві частини, дівчинка і її дядько починали свій шлях з різних кінців міста, і натовпи людей, що прямували з ними, були приблизно однакові.
Було чимало інвалідів у візках, ніхто не хотів пропустити це чудове шоу, всім вистачало місця, поліцейських було чоловік 25 - 30, що для таких колосальних зборів людей, мені здалося це дивним, якщо порівняти скільки поліції було зігнано в Москві під час виборів, але це ж політика, а тут шоу для людей, взагалі звичайно, було б приємно, якби ми збиралися разом не для протесту або підтримки, а для того, щоб добре провести час, але якщо такі наші часи, нам треба нести цей хрест, напевно.
Дівчинка повільно переміщалася у своєму човні до центру Ліверпуля, де він вийшов з човна і пішов дорогою, це звичайно було незабутнє видовище, слідувати за ним всю дорогу було неможливо, тк вулички досить вузькі і повністю нафаршировані людьми, тому я перемістився до центру в обхід Щоб подивитися на прибуття дядька водолаза, він прибував до палацу святого Георгія що недалеко від центральної залізничної станції, там величезна за місткістю площа, і вона на той час стала поступово заповнюватися глядачами, було багато батьків з маленькими дітьми, візками, але не було ніякої тисняви, всі були взаємоввічливі та чемні, жодних організаційних проблем не виникло.
Взагалі, на мій погляд, це грандіозна ідея, прокинутися в абсолютно новому світі, і нехай ті хто тебе оточують не такі як ти, але тим не менш, це цілий світ, який цікаво пізнати, в якому інші закони, інші цінності, своєрідна втеча з реальності, нехай і не надовго.
Дітлахи облюбували всі ліхтарні стовпи, я таке бачив тільки на післяреволюційних фото.
З появою гіганта водолаза, всі неймовірно пожвавилися, стали ляскати в долоні, клацати фотокамерами, кричати, стрибати, було неймовірно здорово, відчувалася неймовірна хвиля позитивної енергії.
Водолаз повернув до центральної залізничної станції, і сів від втоми на заздалегідь заготовлений для нього кантейнер, у шоу настала перерва, гігантам теж потрібен відпочинок.
Ніхто не хотів розходитися, всім було класно тусуватися такою великою компанією.
Я теж розслабився і вже подумував про те, як би почати рухатися, але тут я почув за спиною зловісні кроки, що наближалися, мені було страшно оглядатися, але я це зробив, там був той самий вампір, який недопив мою кров на самому початку, на цей раз він прихопив із собою наручники що було б легше мене зафіксувати, прощайте.
