Перше знайомство з Ріо, Бразилія

Бразилія

Усі країни ⁽²⁹⁹⁾ Є Єгипет ⁽¹⁾ І Індонезія ⁽⁸⁾ Індія ⁽⁵⁾ Іран ⁽¹⁾ Ісландія ⁽²⁾ Іспанія ⁽⁹⁾ Італія ⁽¹⁷⁾ А Абхазія ⁽²⁾ Австралія ⁽⁵⁾ Австрія ⁽⁴⁾ Азербайджан ⁽¹⁾ Албанія ⁽³⁾ Алжир ⁽¹⁾ Аргентина ⁽²⁾ Б Бангладеш ⁽¹⁾ Болгарія ⁽¹⁾ Болівія ⁽¹⁾ Бразилія ⁽³⁾ В В'єтнам ⁽²⁾ Вануату ⁽¹⁾ Вірменія ⁽¹⁾ Г Гонконг ⁽¹²⁾ Греція ⁽³⁾ Грузія ⁽¹⁾ Д Данія ⁽¹⁾ Домініканська республіка ⁽¹⁾ Е Естонія ⁽⁴⁾ З Західна Сахара ⁽¹⁾ Й Йорданія ⁽¹⁾ К Казахстан ⁽¹⁾ Камбоджа ⁽¹⁾ Канада ⁽¹⁶⁾ Китай ⁽²⁾ Куба ⁽²⁾ Л Лаос ⁽³⁾ М М'янма ⁽¹⁾ Мадейра ⁽¹⁾ Макао ⁽¹⁾ Малайзія ⁽²⁾ Мальдіви ⁽¹⁾ Мексика ⁽³⁾ Монако ⁽¹⁾ Монголія ⁽¹⁾ Н Норвегія ⁽¹²⁾ Нідерланди ⁽⁴⁾ Німеччина ⁽¹⁵⁾ О Об'єднане Королівство ⁽¹⁰⁾ Об'єднані Арабські Емірати ⁽²⁾ Острів Херд і Макдональд ⁽¹⁾ П Панама ⁽¹⁾ Польща ⁽⁶⁾ Португалія ⁽⁶⁾ Піткерн ⁽⁶⁾ С Самоа ⁽²⁾ Сан-Томе і Принсіпі ⁽¹⁾ Сейшельські острови ⁽¹⁾ Словенія ⁽¹⁾ Сполучені Штати ⁽⁵⁵⁾ Сінгапур ⁽³⁾ Т Таїланд ⁽³⁾ Туреччина ⁽²⁾ У Угорщина ⁽⁴⁾ Україна ⁽⁸⁾ Ф Фолклендські острови ⁽¹⁾ Франція ⁽⁹⁾ Філіппіни ⁽²⁾ Фінляндія ⁽²⁾ Ч Чехія ⁽³⁾ Чорногорія ⁽¹⁾ Ш Швейцарія ⁽³⁾ Швеція ⁽⁴⁾

Перше знайомство з Ріо

Це знайомство почалося насамперед із океану. Ось начебто й не скажеш, що цей океан у нас перший, адже ми вже бачили шматочок Індійського океану в Індії та на Балі, а краєчок Тихого - на східному узбережжі філіппінського острова Лусон. Але після того, як віч-на-віч зустрічаєшся з Атлантикою - всі інші тут же здаються ніби його молодшими братами. Бурхливий, крижаний і грізний - ось він, справжній океан! Але як світяться баранчики на його хвилях і як переливаються промінчики в його бризках, коли виходить сонце.

Після аеропорту Сан Паулу, шостої години автобусного переїзду дорогами вздовж зелених полів і лісів, метушні автовокзалу в Ріо, шаленої їзди напівосвітленими кварталами і блукання нічними вулицями приміського містечка Рекрео в пошуках заповітного хостелу.. ми прокинулися вранці, сніданком і бразильською кавою - і пішли на океан. І тут прийшло розуміння – ми справді в Бразилії!!

І поки нічого так і не прояснилося, не встаканилось і не розклалося по поличках.. так і залишилося це поплутане і незрозуміле відчуття - "ми в Бразилії". один десяток років тому! У Бразилії ці дідки щосили живуть і живуть! ;)

Особливо в пошані тут найрізноманітніші "жучки" - різних років випуску та кольорів! Ось такого, наприклад, ми зустріли того самого першого дня на пляжі в Рекрео.

А ще це означає, що нас всюди оточують графіті (про них, до речі, обов'язково буде окремо і багато!). Таке відчуття, що бразильці – як чисті аркуші паперу – використовують будь-яку поверхню, хоч трохи пристосовану для самовираження!

Причому масштаби цієї поверхні їх анітрохи не лякають і не бентежать! ;)

А ще – звичайно, люди!! Це зовсім не Азія, і зовсім не азіати, до яких ми вже так встигли звикнути. Це смагляві, міцні хлопці, які люблять каву, футбол і своє тіло!

Ми милувалися цими людьми, цими обличчями, цією мімікою - нескінченно милувалися.

І головне – тут так складно виявити якесь типове – бразильське – обличчя! Різні риси, різні відтінки шкіри, очей і волосся, різні національності. Тут так легко здаватися своїм - головне, одягнути на себе впевнений вигляд і вивчити португальську! ;)

А ще - стіни, вікна і двері. Вони дивляться на тебе з усіх боків, щось розповідають, щось випитують. -то, то просто давно сплять глибоким і непробудним сном.

Німеччина