Кам'янець-Подільський

Сьогодні я розповім вам про дивовижне місто Кам'янець-Подільський, що у Хмельницькій області України. Знаменитий він, звичайно ж, в першу чергу своїм приголомшливим середньовічним замком, причому знаменитий настільки, що до приїзду сюди я думав, що крім замку тут дивитися особливо нема на що :) Але, як виявилося, це місто справляє враження не тільки замком, але і своїм напрочуд красивим старим містом. Чесно кажучи, якби замок звідти прибрати, місто для мене не перестало бути менш цікавим :) І це не дивно, адже після Києва та Львова – це третє місто за кількістю пам'яток архітектури, яких тут аж близько 200. Тобто. виходить, що Кам'янець-Подільський навіть крутіший, ніж Чернівці, про які я розповідав. Так це чи ні судіть самі.

Ну що, погнали?

Спочатку трохи спільної інформації про місто. Кам'янець-Подільський – одне з найдавніших міст України. Заснований він як фортеця, що має важливе геополітичне значення на межі християнської та мусульманської культур, перетині сухопутних та водних маршрутів. Кам'янець-Подільський входив до складу Київської Русі, у XIII-XIV століттях - Галицько-Волинського князівства, потім був завойований монголо-татарами. З другої половини XIV століття увійшов до складу Великого князівства Литовського; з 1430 - Польщі, з 1463 - центр Подільського воєводства.


У середні віки Кам'янець був великим ремісничим та торговим центром, за своїм розвитком стояв в одному ряду з такими містами, як Львів та Київ. В 1672 захоплений Османської імперією, в 1699 після підписання Карловіцького світу повернуто Речі Посполитої.



1793 року, після третього поділу Польщі, разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії (1795-97 роках центр Подільського намісництва, у 1797—1917 роках — Подільської губернії). У 1918—1921 роках — головний центр формування військ та дислокації військового керівництва Української Народної Республіки, остання оплот військ Семона Петлюри, бійців за незалежність України, доки місто не зайняли більшовики. За радянської влади — велике промислове місто. З 1991 - у складі незалежної України.

До речі, як ви вважаєте, що це за будиночки зліва?



Це сувенірний ринок :) Ось як він виглядає зсередини:



У центрі Ринкової площі, як правило, ратуша, в цьому випадку "польська". Не надто красивий зразок жанру, хоч і з баштою, що вселяє довіру. Зведено ратушу у 1630-40-ті роки та перебудовано у 1754-му.



Зайдемо на територію костелу святих Петра та Павла та кафедрального собору Кам'янець-Подільського дієцезу. Там – краса!



Загальний вигляд костельного ансамблю з центрального фасаду. Зліва видно дзвіницю, а перед собором стоїть мінарет, унікальний артефакт 27-річного турецького періоду історії Кам'янця, коли тут влаштували головну мечеть. Костел із мінаретом, ну де ще таке побачиш?



Заходимо всередину:



Нагулявшись тут, ідемо до виходу. На задньому плані видно Тріумфальну браму, побудовану на честь приїзду в місто короля Станіслава Августа Понятовського.



І прямуємо до фортеці:



Вона вперше згадується аж у 1374 році у грамоті князя Юрія Коріатовича (одного із 4 братів Коріатовичів, які володіли Поділлям). На той час вежі та стіни були вже кам'яними та частково дерев'яними. Фортеця знаходилася біля входу в місто, до якого вів вузький 9-метровий перешийок, і була його надійним захистом (місто розташовувалося в петлі річки Смотрич).



Дорога, що веде до замку:



А ось що буде видно, якщо дивитися на місто із замку:



На територію самої фортеці ми не заходили, там у цей час був якийсь фестиваль, черги і до того ж починався дощ. Вирішили зайти всередину наступного разу, коли будемо тут ще.

Обійдемо фортецю довкола.




Надивившись на середньовічну замкову красу йдемо оглядати місто далі! Жовтий будинок праворуч (з водостоком у формі дракона) це т.зв. Російський магістрат. Звідси (з 1658 року) самоврядувалася відповідна громада міста, після того, як її витіснили з півночі Кам'янця, де було її традиційне місце поселення.



А це вже Вірменська вулиця із дзвіницею Вірменського ж собору 16-го століття та вірменськими кварталами навколо.



Тут почуваєшся дещо дивно, територіально ти перебуваєш у центрі Європи, але відчуття ніби десь у Закавказзі :)



Прогуляємось тут ще!




Від Вірменського собору, що носив, як і домініканський костел, титул св. Миколи залишився, на жаль, тільки портал центрального входу, та й фундаменти за ним. Зруйнований він був у 1930-ті роки. Звичайно, зовсім не по-вірменськи, але треба враховувати, що вперше його зруйнували ще турки під час окупації наприкінці XVII століття, і через 50 років відновлювали собор уже як уніатську церкву.




Нагулявшись містом, вирушаємо в наш Гала-готель. Ось так виглядає наш тримісний номер:



Цілком собі пристойно:



А поряд з готелем, можна бачити ось що. Це міст Лань, що біжить, 57-метрової висоти.



Готель має кілька корпусів, наш був зовсім маленький, одноповерховий і знаходився на околиці в приватному секторі, тож до їдальні йти доводилося пішки, зате серед доглянутих західноукраїнських дворів:



З квітами:



Зайдемо перекусити до ресторану "Пуаро"!



І вирушимо гуляти містом далі (це вже наступного дня). Що ще приємно в Кам'янці - чистота не гірша за Мінську.



Олександро-Невський собор:



Переходимо Новопланівським мостом Смотрицький каньйон. Місцева річка Смотрич, за довгі роки, утворила у ґрунтах величезний каньйон омегаподібної форми. На цьому півострові та схилах берегів місто і збудовано.



Під ним маленький пішохідний міст, така собі дворівнева розв'язка виходить:



З мосту відкриваються розкішні краєвиди:



Ну не краса?




Ось так міст виглядає збоку:



Переходимо міст, а там...!



Це є Троїцька греко-католицька церква. Вперше згадується як православна у 1582 році, транзитом через мечеть до кінця XVII століття стала уніатською, через сто років знову православною, знищена у 1930-х роках.



Сучасний храм – перебудований у 2008 році, а в оригіналі, на малюнку 1860 року він виглядає зовсім інакше.



Проходимо знову повз замк:



І тут місцевому індику не сподобалося, що я його фотографую (немає на нього Зьялта! :) і він хоче на мене напасти! :))



Ходімо дослідити його околиці. Спускаємося до Руської брами (Руксських воріт).



Розташовані вони березі каньйону річки Смотрич. Будівництво почалося ще в XV столітті, і продовжено у 30-40-х роках XVI ст. Загалом аналогічні Польським воротам міста Кам'янець-Подільський. Архітектурний ансамбль складався з восьми веж, барбакана і оборонних стін, що їх з'єднували, загальною протяжністю 230 метрів, які повністю перетинали 90-метровий каньйон. У місці перетину русла річки у стіні було зроблено шлюзи. Вони входили до складу загальної гідрофортифікаційної системи міста, яке лежало на острові. У разі потреби шлюзи закривали і вода піднімалася роблячи острів ще більш неприступним. Комплекс «Російські ворота» не має аналогів у Східній Європі.

Зайдемо всередину до того входу:



Усередині:



Ще погуляємо тут:




І підемо дивитися на значний комплекс будівель казарм Кам'янець-Подільської фортеці.



Спроектовано їх для розміщення військового гарнізону комендантом кам'янецької фортеці Я. де Вітте, збудовано в кін. XVIII ст. арх. С. Завадським. З боку річки будівля виглядає як фортеця завдяки потужним підпірним стінам та вікнам-бійницям.



Тут служили російський письменник і поет К. Батюшков, декабрист та герой Бородіно В. Раєвський, учений-лексикограф В. Даль, письменник М. Булгаков.



Гуляємо далі. Міські покажчики в Кам'янці такі:



А ми тим часом підходимо до...



Що це таке? А ось що:





Дуже цікаво дивитися звідси на сучасне будівництво:



А тепер поїдемо подивитися на мальовничі будинки Польського ринку!



Але не обмежуватимемося лише старим містом, нам цікаво все! В тому числі і як тут виглядає місто нове:







А ось вам порада: будете в Кам'янці - майте на увазі, що це хмельницька область, а отже, у продажу тут є офігенне пиво Хмельницького пивзаводу. Тільки краще не шукайте його на вітринах, а запитуйте продавця. Термін зберігання цього пива - 12 днів, тому що воно не псувалося, на світлі його намагаються не тримати.

Нагулявшись містом, ми накупивши цього пива йдемо відпочивати в готель :)



Але недовго, т.к. ми ще хочемо оглянути околиці замку. Недалеко звідти зустрічаємо їх:



А ми йдемо до замку іншого, більш мальовничого ніж вчора дорогого:






Вечіріє... пішки повертаємось у готель, проходимо вже знайому греко-католицьку церкву:




І перейшовши міст, повертаємося в готель.





Ось такий він Кам'янець-Подільський.