Вилкове дуже цікаве місце, край хоч і знайомий туристам, проте зовсім ними не розпещений.
Я розповім лише трохи про свої враження.
Був я там у листопаді минулого місяця з товаришем по роботі.
Через брак часу фотографій вийшло небагато.
Приїхали ми спочатку до Одеси, яка зустріла нас мерзенною похмурою погодою та непроглядним туманом. Це власне знаменитий Дерибасівський з балкону готелю:
Рано-вранці поїхали до Вилкового. Це приблизно 150 км від Одеси
Погода зовсім не змінилася:
Так до самого Вилкового туман і не розсіювався, тож фотографій дороги й не буде.
Ось хіба одна, за цими товаришами ми їхали довго:
Вже в дорозі з подивом дізналися від ДАІшників, що доведеться перетинати молдавський кордон. Насправді саме перетин чиста формальність, показуєш документи прикордонникам і їдеш далі.
А це вже Вилкове, головна водна артерія. Зліва в кадр потрапила невелика кафешка в якій сиділи місцеві рибалки, вони то й прокотили нас річками та каналами цього дива світу
А поки що кілька фотографій сухопутної частини Вилкового:
Це – кінотеатр. Не знаю чи показують там 3D, всередину не заходили
Головна вулиця:
Церква:
Загалом церква там не одна, але до кадру потрапила лише ця.
Палац культури:
Це набережна Дунаю та припарковані на ній рибальські човни:
Треба відзначити, що човни дуже красиві та оригінальні.
А це ось такий паркувальний причальчик із зворушливим замочком на хвіртці:
Будинки стоять практично на воді і ось які гаражі дуже зручні:
Ну, дуже сподобався мені цей гвинт:
Ерік:
Ну от і все. Наша коротка подорож дуже швидко добігла кінця і наступного дня треба було їхати.
Насамкінець у дорогу нам була послана чудова погода, шкода що не раніше:
