Цікаво з'їжджати на стару Трансканаду. Краєвиди цікавіше, та й селища яскраві.
Перетинаю багато територій індіанців...Резервацій...
Але їх тут коректно називають перші нації...
Тема Indian активно використовується у просуванні товарів та послуг.
Озеро Гурон. Канадський Байкал. Навіть схожий на 90%! Вода прозора метрів до 5! Природа буквально копія - тільки сортамент флори дещо інший. Ландшафт ідентичний! Скелі, ялинки, каміння, мох. Ну чисто Сибір чи Фінляндія.
У Канаді, як і в США, усі люблять возити із собою будиночки. Але по трасі багато мотелів та фастфуду. Щоправда, між ними відстані пристойні, 60-100 км.
До речі, вздовж ТрансКанади практично немає реклами, тільки щити з покажчиками до мотелів, пляжів, місць відпочинку та заправок.
Канадці схожі на росіян, обличчями. Але є нюанси...
Історія фотографій озера – берег Гурона, від траси метрів 50. На березі мотель. Біля нього 2 машини. По краю будівлі табличка – приватна власність, без реєстрації не перебувати.
Залишаю Indian біля таблички та пішки іду до берега 5 метрів! Фотографую.
Підбігає пристойно одягнений, у шорти, канадець. І кричить мені, що це його, і що не можна фотографувати. Я з цікавістю та посмішкою спостерігаю за ним. Далі піднімаю фотоапарат для того, щоб зробити ще пару знімків, але ні, не тут! Чоловік стрибає переді мною і закриває руками об'єктив! Регочу і розважаюсь хвилини 3 перестановками камери))) Переконавшись, що його орієнтація сильно не традиційна, їду. І це не Англія...
Дорога весь час через ліси та ліси. Але 500 км на березі озера! Тут і там лежать трупи білок і скунсів, поширюючи мускусний терпкий запах. Але найбільше порадували черепахи розміром із шолом! Вони поспішали через трасу, схоже ще з початку літа... Тому що я застав їх на узбіччі ще!))
Їду по ТрансКанаді.Швидкість 110-125, обмеження скрізь 90! Але мене більшість обганяє!
На узбіччях стоять таблиці штрафів - за 110 км штраф 95 $! Але чомусь усі продовжують валити!
Поліції зовсім не видно.
