Довгі тисячоліття вологий тропічний клімат та рясні дощі працювали над ландшафтом біля північно-західного берега Тонкінської затоки. Вода вгризалася в вапняк, що складає сушу, вимивала м'які породи, залишаючи після себе вежі останців, пронизані печерами і гротами. Минали роки, літосферна плита опускалася, берег відступав, суша стала морським дном, і тисячі гір, стрімчаків і скель стали островами над водною гладдю. Так виникла бухта Халонг.

Тисячу років тому на березі Червоної річки з'явилася столиця В'єтнаму. Вона виросла з кількох сіл і містечка Дайла за велінням короля Лі Тхай То. Легенда говорить, що на місце для будівництва вказав небесний знак, королю серед хмар привидівся дракон. На честь цієї події місто так і назвали - Драконом, що злітає, Тханглонг. Минали роки, і разом із ними місто змінювало імена: Доргдо, Донгкуан, Донгкинь, Чунгдо, знову Тханглонг, доки на початку позаминулого століття не стало " містом серед річок " - Ханоєм.

Десь у Тихому океані між Фіджі та Новою Каледонією знаходиться найщасливіша країна планети, про яку мало хто чув і навряд чи збирався туди за щастям.

Острів Олімпік знаходиться на тихоокеанському узбережжі штату Вашингтон і розтягнувся від Еверетта на півночі до Абердіна на півдні (рідне місто Курта Кобейна), своїм розташуванням та природою дуже нагадуючи острів Ванкувер. Звичайно, півострів — не острів, говорили вони, кемпінги в Америці обладнані краще за канадські, говорили вони, більше того, їх не те що за три місяці, їх взагалі резервувати не потрібно. Це піст буде трішки про те, як все насправді а ще трішечки - про красу тихоокеанського північно-заходу (хоча для нас, канадців це, все-таки, південний захід).